Трамп і Путін у Гельсінкі: «Історічєская встрєча» або «Багато галасу з нічого»?
Кремлівська пропаганда вже встигла охрестити «історичною» зустріч Президента Сполучених Штатів Дональда Трампа із московським керманичем. Розглянули, як сприйняли зустріч у США, чи є реальні результати перемовин, та чи можуть вони бути взагалі, враховуючи хиткість позицій Трампа на батьківщині.
Фото: Mark Knoller/ @markknoller on Twitter
«Я їду з низькими очікуваннями», – заявив Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп лише за один день до нібито «історичного» саміту з московським лідером Володимиром Путіним. І правильно зробив, адже, як мінімум, на цей момент взагалі важко говорити про будь-які реальні результати гельсінських перемовин, окрім тих, що стосуються особистого іміджу двох лідерів. І тут «низькі очікування» Трампа дуже вчасні: усі подія перетворилася для нього у персональний PR-кошмар.
У мережі Інтернет американські користувачі охрестили це видовище «Treason Summit», і зради там дійсно вистачило. Як висловився кіноактор та екс-губернатор Арнольд Шварценеггер у своєму зверненні до американського президента: «Я все очікував, коли ви будете просити його дати автограф чи зробити селфі». Взагалі, все більше й більше голосів проти дій Трампа лунають саме з боку ветеранів Республіканської партії, які бажають дистанціюватися від президента. Сенатор Джон МакКейн, відомий пропонент України у Сенаті США (раніше він закликав Трампа скасувати саміт, якщо той не готовий розмовляти із Путіним з позиції сили) був особливо незадоволений: «Сьогоднішня прес-конференція в Гельсінкі стала одним із найбільш ганебних виступів для американського президента в історії». Колишній кандидат у президенти від республіканців Мітт Ромні також характеризував подію як ганебну: «Рішення Президента Трампа погодитися із Путіним, а не американськими спецслужбами, ганебне та шкодить нашим демократичним принципам. Росія залишається нашим геополітичним супротивником номер один; заявляти про моральну еквівалентність між Сполученими Штатами та Росією не просто протирічить здоровому глузду та історії, це підриває нашу національну цілісність і погіршує довіру до нас у світі». Навіть Спікер Палати представників у Конгресі США Пол Раян та лідер парламентської більшості у Сенаті Мітч МакКоннелл виступили на стороні розвідки та заявили: «Президент повинен розуміти, що Росія не є нашим союзником. Немає моральної еквівалентності між Сполученими Штатами та Росією, яка залишається ворожою для наших основних цінностей та ідеалів. Сполучені Штати повинні зосередити свою увагу на тому, щоб змусити Росію відповідати за свої дії та покласти край її підступним нападам на демократію». Деякі протестували не лише на словах: наприклад, Кріс Ґаґін, голова окружної республіканської партії штату Огайо, пішов у відставку через події зустрічі Трамп-Путін, пояснивши, що президент має право розраховувати на підтримку партійних лідерів, але після такого фіаско совість просто не дозволяє Ґаґіну надалі підтримувати Дональда Трампа.
Що саме викликало таку реакцію американських політиків? Окрім вже типових для нього компліментів на адресу московського лідера та розповідей про бажання дружби, Дональд Трамп спочатку заявив, що у «погіршенні відносин з Росією» винна «дурість» американського керівництва, а на спільному брифінгу із Путіним взагалі заявив, що «винні обидві країни». Відповідаючи на питання стосовно втручань Москви у вибори в США, він прокоментував висновки американських агентств таким чином: «Я довіряю своїй розвідці, але пан Путін дуже потужно заявив, що це не так». Крім того, він заявив про бажання співпрацювати із Москвою у питаннях кібербезпеки, а також, що «цікавою ідеєю» та «чудовою пропозицією» є порада Путіна… відправити російських урядових слідчих розслідувати питання втручань російського уряду на президентських виборах США в 2016 році, і «навіть дозволити членам слідчої команди Мюллера бути присутніми у ході допиту» звинувачених 12 представників ГРУ. Кремлівський лідер також сказав, що дозволить членам команди Мюллера бути присутніми на допитах у Росії, лише якщо США відплатять йому подібним чином, офіційно дозволивши російським агентам провести розслідування у США. Зокрема, проти американського фінансиста та палкого критика Путіна Білла Браудера, якого він звинуватив у незаконному фінансуванні виборчої кампанії Хілларі Клінтон на суму (разом зі своїми партнерами) $400 млн. Фактично, московський лідер запропонував Трампу офіційно відновити арсенал шпигунської війни Москви на американській території, у «обмін» за право подивитися, як російські слідчі допитують російських громадян. І така «пропозиція» здалася самозваному «майстру угод» Дональдові Трампу «чудовою»!
Фото Reuters
Звичайно, такі слова з вуст Президента Сполучених Штатів звучать як зрада американських цінностей та інтересів останнього десятиліття особливо у плані «урівноваження» провини США та Москви за світове напруження, про що московська пропаганда завжди намагалася говорити у контексті власної агресії у Грузії, Молдові, Україні, а тепер і отримала згоду на таку інтерпретацію з боку американського президента. Вони також виглядають як шалене політичне маневрування Дональда Трампа на фоні розслідувань щодо російського впливу на вибори у США – хоча власне Трампу підозру ще не оголошували, а докази, які вже є у американської прокуратури та спецслужб, майже унеможливлюють незнання нинішнього президента про співробітництво власного штабу передвиборчої кампанії, а також верхів Республіканської партії із Москвою. Перед відправленням Президента Сполучених Штатів на саміт Департамент юстиції США висунув обвинувачення 12-ти співробітникам російського Головного розвідувального управління (ГРУ), звинувативши їх у втручанні у вибори. Після закінчення саміту пресі була розкрита ще одна частина розслідування ФБР щодо того, чи переводив незаконно гроші Кремль на користь NRA для того, щоб допомогти кампанії Трампа в 2016 році (у ході цієї справи була затримана громадянка РФ Марія Бутіна, яка за даними ФБР налагоджувала відносини з американськими політиками з метою «встановлення приватних, або обхідних каналів комунікації»). Нарешті, генеральний прокурор штату Меріленд Брайан Фрош відкрив кримінальну справу після того, як стало відомо, що інвестор з РФ купив ІТ-компанію, яка частково керує системою з реєстрації виборців штату, і тепер подібні випадки шукають в інших штатах.
Таке розслідування (яке може погрожувати реальними тюремними термінами) викликає у Трампа паніку, змушує шукати підтримку хоч-когось. Із доказами щодо участі конкретних агентів ГРУ у спецопераціях проти США вже навіть наближені радники президента, такі як Джон Болтон, визнають, що Москва бреше стосовно «невтручання» у вибори, розуміючи важливість інтегрованих зусиль адміністрації із розвідкою заради збереження держави. Але сам Дональд Трамп не згоден миритися із жодною інформацією стосовно «незаконності» власного обрання чи будь-якого негативного впливу на США з боку Москви, особливо від «чудового лідера» Путіна, навіть якщо всі його власні заяви з цієї теми виставляють американського президента все більш і більш винним у зв'язках з Москвою. На превеликий жаль для Трампа, перемовини із Путіном тет-а-тет, якщо вони дійсно обговорювали питання того, як найкраще Трампу лавірувати у оточенні нових звинувачень та доказів, не залишаться таємними надовго: Маріну Ґросс, штатного перекладача держдепартаменту США, яка була присутньою на приватній розмові Трампа і Путіна, буде обов'язково допитано контррозвідкою, на що президент ніяк не може вплинути, а без перекладача він розмовляти російською не вміє. Своїми діями Трамп швидко будує базу для, якщо не імпічменту та арешту, то як мінімум шантажу такими можливостями з боку американських спецслужб. У попередніх скандалах основним опонентом президента виступала преса – і він з легкістю зміг перетворити її потуги на «чорний піар» та навіть обернути великі народні маси проти ЗМІ, що також отримало підтримку Республіканської партії. Тепер же Трамп занадто «грає з вогнем», ризикує палкими компліментами та пропозиціями перед росіянами, не шкодує коментарями, від яких віє державною зрадою. У такий ситуації його підтримка як серед громадян, так і серед республіканського істеблішменту, буде все меншою і меншою.
Те, що Трамп і Путін будуть обговорювати тему втручання у вибори та методів протидій цьому, анонсував Джон Болтон ще за день до переговорів. Він заявив, що «для цього Президент США і проводить цю зустріч – спитати Путіна віч-на-віч», чи втручався той у вибори. Офіційно Трамп відправлявся без будь-якого плану перемовин, хоча отримав «нотатки» від аналітичних агентств таких як «The Heritage Foundation» щодо основних «точок перетину» та «червоних ліній»: нотатки ці він здебільшого проігнорував, тільки-но не згадував особисто ніякої інформації про Крим та Україну взагалі, залишивши питання з цієї теми Путіну, якого він продовжував відкрито хвалити. Власне, з американської сторони майже не торкалися жодних питань зустрічі, окрім розслідування щодо втручання у вибори та ядерного і енергетичних питань (в останньому Трамп знову був змушений відмовитися від попередніх тез американської зовнішньої політики про «Nord Stream 2» як виключно політичний проект, та сказав, що його попередні претензії до газопроводу «це лише економічна конкуренція»). З російської ж обголювали готовність продовжити контракт на транзит російського газу до країн ЄС через територію України (але просили про «дипломатичний тиск» на Україну, не дивлячись на врегулювання газових відносин через судові рішення), зізналися, що референдум у анексованому Криму проводили саме росіяни (а не «місцеві жителі») та здебільшого повторювали попередню брехню та вимоги. В решті-решт, за винятком трампівської паніки та безумних «чудових пропозицій» Путіна офіційний брифінг виявився сухим на якісь факти. Але із поверненням до Москви Путін нібито «відрив карти» для інтерв'ю «Першому каналу», заявивши, що під час зустрічі з американським президентом, їм вдалося обговорити «всі основні проблеми» та вони «змогли домовитися» щодо врегулювання низки питань, зокрема щодо Сирії, а також «деякі ідеї нові щодо способів врегулювання кризи на південному сході [України]». Це інформаційне зашумлення можна сміливо ігнорувати: як показав нам попередній «північнокорейський» саміт Трампа, якщо б вони дійсно дійшли до якихось домовленостей, навіть мізерних та декларативних, то цей факт був би задокументований на відео та демонструвався би Трампом із гордістю як «велика, успішна угода». Усі питання, які хотіла б розглянути Москва з боку США (зняття санкцій, відміна статусів персон-нон-грата, визнання окупованого Криму за Москвою) мають затверджуватися Конгресом, палкої підтримки у якому не має ані Москва, ані особисто Трамп. Скоріш за все, Путін лише працює на власну публіку, аби показати, як з ним «радяться по всім питанням світової політики», і, можливо, українська тематика взагалі не обговорювалася на зустрічі, адже плани Путіна щодо України неможливі, а плани Трампа можливо взагалі відсутні, і вони аж ніяк не можуть допомогти тут один одному.
Фото Reuters
Актуально передивитися слова Президента України Петра Порошенко, який напередодні саміту зустрічався з Президентом Трампом і так охарактеризував ситуацію: «…на жаль, цього разу оптимістичних новин з Гельсінкі я не чекаю. Це погані новини. Але у той же час, песимістичних сюрпризів теж не буде. І це добрі новини. Це буде просто зустріч і початок дискусії. Тон цієї дискусії і порядок денний, я впевнений, буде таким, що Україна буде серед пріоритетних тем. Невизнання анексії Криму, це буде позиція. Початок цієї дискусії не призведе до негайних результатів». У решті-решт, навіть такий обережний прогноз стосовно саміту виявився перебільшенням його важливості (та пріоритетності теми України): усі, хто уважно дивився за попередніми висловами Трампа щодо Путіна та РФ і тону дискусії не здивувався б. Як PR-акція московського ватажка саміт відпрацював на 100%, разом із візитами європейських лідерів до Путіна на фінал Чемпіонату світу з футболу: той дуже активно бореться із будь-якими думками про «токсичність» власної персони та бажає бути визнаним «рівним» лідерами Заходу. Тим часом, Дональд Трамп «на голках» через розслідування Мюллера та не може розмовляти ні про що, окрім того, що проти нього, легітимного, нібито розвели «охоту на відьом», балансуючи на грані конституційної кризи. У такій ситуації він ніяк не зможе «подарувати Путіну Україну», але й допомогти українцям навряд чи має бажання. Через це і впевненість Президента України, що ні до яких негайних результатів ця дискусія не призведе. Як і попередній «корейський» саміт Трампа, цю зустріч можна охарактеризувати цитатою з Шекспіра: «Багато галасу з нічого».
