Книги, гумор і вино: як грузинський письменник просуває читання на телебаченні
Як зробити книгу популярною, коли статистика читання в країні виглядає геть невтішно? Автор бестселерів з Грузії Дато Турашвілі розповідає про несподівані, але ефективні методи, які вже працюють
Дато Турашвілі
В Україні книговидавці й автори бідкаються, а люди розводять руками: чому ми маємо таку низьку статистику читання? Понад половина українців за рік не прочитала і книжки. Немає часу, немає бажання, немає цікавості. Хтось не злюбив літературу ще зі школи і досі здригається, згадуючи страждальницькі мотиви української класики, хтось не вважає читання за потрібну і необхідну річ і тому радо проводить час за іншими заняттями. У когось до книг просто не доходять руки, або ж вонине знають, що обрати, щоби не помилитися. Часто причина саме в цьому – у недостатній кількості інформації та інформаційних каналів, по яким можна було би привернути до читання значно ширшу аудиторію. Так чи інак, але виправити ситуацію серед іншого може і зацікавлення людей у ньому. Як це зробити? Як привернути увагу людей до вартих неї книг і тим самим допомогти національному книжковому ринку? Брати справу у свої руки, — так вирішив грузинський письменник, автор бестселера "Покоління джинс. Втекти з СРСР" та інших книг Дато Турашвілі.
Якби ви зустріли Дато, він би точно не лишив вас байдужими і того ж дня ви би (напевне, але це не точно) стрімголов кинулися до книгарні. Тож і не дивно, що саме йому на думку спало зустріти якомога більше людей і показати їм варті уваги книги. Як? Для Дато Турашвілі відповіддю стало телебачення.
Будь-яка книга потребує реклами
Із Грузією ми маємо багато спільного — схожу історію, сумну радянську спадщину, спільного ворога і солідарність одне з одним. От і з читанням у Грузії не все було гладко, як у нас.
Дізнавшись про сумну статистику читання в Україні (так, наприклад, за весь 2018 рік понад 60 відсотків українців не прочитали жодної книги), Дато розказав, що особливо кепсько з читанням у Грузії було у 90-ті роки, коли "читати можна було лише вдень, адже вночі не було електрики. А вдень, хоч і було світло, не було вже настрою для читання, адже постійно стріляли на вулицях і не лише на вулицях". Із початком нульових ситуація поліпшилася, почали з'являтися хороші незалежні видавці, які видавали не лише грузинських, але й іноземних авторів. Однак лише цього було недостатньо. "Будь-яка книга, тим паче тоді, потребує реклами. Тож я звернувся до Нене Квінікадзе, яка працювала на телебаченні".
Як розповів нам письменник, усе почалося десять років тому, коли він вперше поділився своєю ідеєю. Він запропонував Нене Квінікадзе створити літературну програму на найбільш популярному незалежному телеканалі "Руставі 2", де вона працювала продюсеркою. "Вона дуже зраділа, адже сама писала чудові оповідання та п'єси", — каже Дато. Таким був початок.
"Програма називалася "Полудень" і там я почав рекламувати ті книги, які друкувалися тоді у Грузії і які мені подобалися. Звісно, іноді я приносив на програму і ті старі книжки, які мені подобалися з дитинства, і думав, що добре було би їх перечитати, і радив їх глядачам разом з новими книгами. Невдовзі з'явилися і ті іноземні автори грузинською мовою, яких раніше, у радянські часи, перекладали з російської, а не з мови оригіналу. Їх я, звичайно, також рекламував у своїй програмі".
Як продати книгу з гумором і вином
Мета програми була проста і водночас геніальна у цій простоті: зацікавити якомога більше людей у книгах та читанні, адже тоді весь час телеефіру на всіх каналах заповнювали "непотріб і дурнуваті телесеріали" (ми вже згадували про те, що Україна та Грузія мають багато спільного).
"Спочатку ця програма транслювалася по понеділках і це був мій не випадковий вибір", — розповів Дато Турашвілі, — "адже кожен випуск я починав зі слів про те, що понеділок — важкий день, як завжди важкий початок тижня, але все можна полегшити, якщо почати тиждень з хорошою книгою".
Перший час глядачів у програми було не так багато, але вона швидко почала набирати обертів. "Невдовзі продавчині книжкових магазинів почали говорити мені, що покупці вимагають саме ті книги, про які я розповідав у випусках своєї програми". Письменник також зізнався, що для того, щоби привернути більше глядачів, іноді розмовляв про політику і політиків: "Глядачам казав прямо: якщо ми не хочемо бути схожими на цих ідіотів, треба вчитися і читати більше хороших книг".
Рекламувати книги і просувати читання для великої аудиторії — справа не з легких. Важко утримувати увагу, підтримувати цікавість, робити цей процес жвавим, таким, що приверне глядача і перетворить його на читача. Секретною зброєю Дато Турашвілі (а значить, і всього книжкового ринку Грузії) став його гумор, з яким він говорив про все, щоби привернути і втримати цікавість людей. Історії, які письменник розповідав в ефірі, настільки припали до душі глядачам, що невдовзі ведучого почали зупиняти прямо на вулицях. "Говорили, що лише тим і живуть, що щотижня чекають на цю передачу", — розповідає нам Дато, і в це легко повірити, поспілкувавшись з ним навіть бодай п'ять хвилин. Щоправда, додає: "Може, вони теж жартували, але фактом залишався дуже високий рейтинг".
Справи йшли вгору, але зупинятися на досягнутому було рано. Тоді Дато Турашвілі зрозумів одну річ: "Коли я здогадався (а не важко було здогадатися), що ця програма цікавить жінок більше, ніж чоловіків у Грузії, я вигадав деталь, через яку моя програма стала надзвичайно популярною навіть серед чоловіків. Я почав приносити вино і у прямому ефірі виголошував тости за хороших письменників". Так він не лише додав до своєї програми чергову родзинку, вкотре розширив аудиторію, але і привернув додаткове фінансування: "Бажаючі бути спонсорами та фінансувати цю програму з'явилися не лише серед грузинських видавців, але і серед компаній-виробників грузинських вин".
Так Грузія отримала поштовх у розвитку книговидання, ширшу читацьку аудиторію і незвичайного письменника-телеведучого, який прямо в ефірі робить тости і розхвалює добрих авторів. І все це в одному флаконі — у телепрограмі на каналі "Руставі 2". Мотаймо на вус.
