В ОБСЄ занепокоєні законопроєктом Мінкульта про дезінформацію
Представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Гарлем Дезір висловив занепокоєність через запропонований Мінкультом законопроєкт щодо врегулювання діяльності медіа в Україні.
Про це повідомляє ОБСЄ.
Гарлема Дезір: "Необхідність боротьби з дезінформацією мені зрозуміла, особливо в контексті нинішнього конфлікту в Україні і навколо неї. Однак не слід цього робити за рахунок свободи ЗМІ, впливу держави на медіаконтент та організації журналістської діяльності у країні.
Тим більше що чинне українське законодавство вже передбачає механізми протидії суспільно небезпечній інформації…
Боротьба з дезінформацією виправдана. Однак права на свободу вираження, закріпленого в Конституції України та її зобов'язаннях перед ОБСЄ, а також у її міжнародних зобов'язаннях, слід повністю дотримуватися".
Раніше, Міністерство культури, молоді та спорту оприлюднило порівняльну таблицю до так званого законопроєкту "про дезінформацію" та запропонувало його обговорити.
У законопроєкті пропонують ряд нових понять. "Дезінформацію" автори визначають як "недостовірну інформацію з питань, що становлять суспільний інтерес, зокрема стосовно національної безпеки, територіальної цілісності, суверенітету, обороноздатності України, права українського народу на самовизначення, життя та здоров'я громадян, стану довкілля".
"Недостовірна інформація", на думку укладачів документу, це "неправдиві відомості про осіб, факти, події, явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них неповні або перекручені".
У проєкті закону також виокремлюють те, що не може бути "дезінформацією". Нею не є оціночні судження, сатира та пародія. недобросовісна реклама. У разі поширення неправдивої інформації вона має бути спростована у відповідному порядку, який прописали у проєкті.
Також у тексті пропонується розмежувати "журналіста" та "професійного журналіста".
Першого визначають як "особу, яка збирає, одержує, створює, редагує або поширює масову інформацію". "Професійний журналіст" відрізняється від нього тим, що займається збором, створенням інформації "на постійній, професійній основі". Також він має бути членом Асоціації професійних журналістів України.
Медіа пропонується визначити "засобом поширення масової інформації у будь-якій формі…через мережу Інтернет, яке періодично чи регулярно виходить в світ".
Автори також хочуть, щоб "суб'єкти у сфері медіа" – фізичні та юридичні особи, мають бути зареєстровані Нацрадою з питань телебачення та радіомовлення або мати відповідну ліцензію.
Законодавці також вирішили ввести поняття "національний інформаційний простір".
Його окреслюють як "поточний стан та результат взаємодії суб'єктів інформаційних відносин, в тому числі у вигляді доступних на території України медіа та іншої інформації національного та іноземного походження".
Одним із напрямів державної інформаційної політики автори вважають "забезпечення умов для доступу кожного до достовірної, об'єктивної та повної інформації".
Також ініціатори хочуть формувати в Україні свідоме інформаційне суспільство, підвищувати медіаграмотність, сприяти прозорості поширювачів масової інформації, захищати національний інформаційний простір.
Поширювачі інформації, зокрема, зобов'язані перевіряти її перед оприлюдненням, доводити до відома отримувачів інформації індекс довіри.
Автори вважають, що індекс має бути показником, який інформуватиме про ступінь дотримання норм законодавства та професійної етики поширювача інформації.
Також поширювачі інформації зобов'язані поширювати ім'я особи, що здійснює редакційний контроль над поширенням новин чи інших матеріалів.
