Звільнення бранців: що буде далі?
Фото Reuters
1. Відбулося звільнення 35 знакових бранців Кремля, у тому числі – Олега Сенцова. Не вдаючись у подробиці та не поглиблюючись у правові нюанси, зауважу з цього приводу однозначне: то є ДУЖЕ добре. І це точно не останній обмін полоненими.
2. Довелося віддати Росії Цемаха – ключового свідка у справі про збиття малайзійського «Боїнгу». Даний факт демонструє, що українська влада змушена була піти на поступки перед Путіним, який, вірогідно, висунув щодо Цемаха ультиматум. І, незважаючи на заперечення Нідерландів, домігся свого – очільника так званої «протиповітряної оборони» так званої «ДНР» відпустили. То погано.
3. Президент Володимир Зеленський здобув імідж людини та політика, що може домовлятися та добиватися. То є добре, втім, у першу чергу – для самого Зеленського.
4. Обмін полоненими трохи поліпшив репутацію й Путіна. Тому в очах Заходу він вже не виглядає таким кровожерливим. Ніби показує: «Я раніше чому таким капосним був – бо не було з ким в Україні домовлятися. А тепер я одразу добрішати почну». Такі іміджеві бонуси російського самодержця не йдуть на користь Україні, яка й надалі потерпає від російської агресії.
5. З'явилися певні надії на припинення війни на сході України та повернення окупованого Донбасу у достатньо ближній перспективі. Адже, здається, всі гравці зацікавлені в цьому То є напрочуд добре – завжди добре, коли закінчується війна та зупиняється кровопролиття. Єдине, що в кожного лишаються досить різні бачення щодо шляхів реалізації даної задачі.
6. Однак, схоже на те, що процес реінтеграції Донбасу відбуватиметься за Мінськими домовленостями, відповідно до яких окуповані території мають отримати «особливий статус» в України. Маючи у складі держави анклав із таким статусом, годі буде й говорити про якесь просування до ЄС та НАТО. Це не добре.
7. З риторики переговорного процесу фактично випало питання повернення Криму до України. Звісно, з точки зору дипломатії, його оминають як таке, що сьогодні вирішити неможливо. Але існує ризик, що Путіну на міжнародній арені зроблять пом'якшення вже після вороття Донбасу, залишивши на довгі роки Крим «поза дужками» (читай – під контролем РФ) Це є дуже загрозливим.
Нова українська влада хоче закарбуватися в народній пам'яті як миротворці. Росія прагне звести нанівець санкції проти неї, запроваджені через анексію Криму та війну на Донбасі. Європа напередодні «брексіту» воліє знайти можливості попередити економічне падіння, тому не дуже пручається компромісу з Путіним. США під керівництвом Трампа, щодо якого ніяк не доведуть співпрацю з Росією під час минулих президентських перегонів… Ну, ви зрозуміли?
Ймовірно, більш сильні гравці на сучасній світовій шахівниці вже вирішили, як саме слід вирішувати питання України. Хоча б тимчасово.
Але немає нічого вічного під місяцем…
