Колишній головком Сирський пояснив, чому ЗСУ пішли на Курщину, а не посилили оборону Покровська
Фото: Колаж / 5 канал
Колишній головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський вважає Курську операцію необхідним військовим маневром, який допоміг зірвати плани росії, дати українським військам час на відновлення та підготувати резерви. Він також пояснив, чому перекидання українських бригад на Покровський напрямок не змінило б ситуації, адже там росіяни зосередили майже 100-тисячне угруповання.
Про це Сирський розповів в інтерв'ю українській службі ВВС.
Навіщо ЗСУ розпочали наступ на Курщині
За словами Сирського, на початку літа 2024 року росія розгорнула наступ на 13 оперативних напрямках. Після збільшення грошового забезпечення військових і нарощування чисельності армії противник на окремих ділянках мав перевагу над ЗСУ в 4,5–6 разів. До цього додавалося панування російської авіації в повітрі.
"Ви ж розумієте, ця операція була необхідністю… Ми тоді ввели важкі оборонні бої і нам просто необхідно було зірвати плани противника, який мав таку суттєву перевагу", зазначив він.
Військове керівництво проаналізувало ситуацію на всій лінії фронту й обрало Сумський напрямок. Спочатку там перебували 26 тисяч російських військових, але після невдалого наступу на Харківщині росія перекинула туди свої сили із Сумщини. Це не принесло їй суттєвих переваг: російські війська загрузли в прикордонних боях.
Окрім того, рішення Сирського про наступальну операцію в Курській області затвердив президент України.
Протягом місяця Сили оборони взяли під контроль 1273 квадратні кілометри російської території. Росія була змушена зупинити наступ на всіх оперативно-стратегічних напрямках, крім Покровського, та перекинути на Курщину близько 70 тисяч військових, зокрема десантників, морських піхотинців і підготовлені мотострілецькі підрозділи.
"Тобто це дало нам можливість фактично підготувати резерви, дати перепочинок нашим військам і відновити боєздатність цих військ, які зазнали втрат в таких важких боях. Тобто Курська операція дала дуже великий поштовх для підняття морального стану наших військ" – заявив Сирський.
Чому бригади не перекинули під Покровськ
Журналіст зауважив, що під час Курської операції російські війська швидко просувалися в бік Покровська, і запитав, чи не варто було спрямувати ресурси на посилення оборони східного фронту.
Сирський відповів, що це не дало б кращого результату. За його словами, у наступі на Курщині брали участь:
- три неповністю укомплектовані бригади десантно-штурмових військ,
- два штурмові батальйони.
Інші підрозділи діяли в другому ешелоні, закріплювалися на зайнятих територіях і утримували їх. Їхня укомплектованість становила 60–70%.
Дві бригади готувалися до операції протягом місяця. Третя, 95-та, перед цим вела важкі бої на Торецькому напрямку й мала обмаль часу на відновлення. Тому повним складом наступала фактично одна бригада, а дві інші спочатку діяли силами двох батальйонів і посилилися третіми після відновлення.
На Покровському напрямку, який українське командування розглядало разом із Добропільським як дві окремі ділянки, росія зосередила майже 100 тисяч військових.
"Тобто якби їх застосували на Покровському напрямку, – і ми Покровський напрямок розглядаємо як два напрямки, Добропільський і Покровський, – то на цьому напрямку у росіян було зосереджено майже стотисячне угруповання військ і ці дві, а потім ще одна бригада, вони б не зіграли ніякої ролі, з огляду на їхній технічний стан.
Проте на Курському напрямку, де противник мав дуже слабку оборону і підрозділи прикриття державного кордону, які були укомплектовані в основному військовослужбовцями строкової служби, які були розтягнути вздовж фронту, деякі батальйони на 10, декілька на 12 кілометрів, ну тобто там дійсно була слабка оборона, вони якраз добились такого величезного успіху", зазначив Сирський.
За словами колишнього головнокомандувача, російські підкріплення поспіхом вводили в бій і зазнавали значних втрат. Він також навів російські дані, за якими в окремі дні оборонці втрачали в п'ять разів більше військових, ніж українські підрозділи, які наступали.
"А коли противник почав перекидати свої частини, це відбувалося хаотично, тому що в них дійсно була паніка, і я пам'ятаю, наскільки російські ЗМІ тоді панікували про наступ найкращих наших бригад. Так от ті частини, які перекидалися, вводили сходу в бій, і вони також зазнавали величезних втрат.
За російськими ж даними, в деякі дні в ході боїв на Курському напрямку втрати противника, який поспішно переходив до оборони, були один до п'яти. Тобто противник мав в п'ять разів більші втрати в обороні, ніж наші війська, які наступали. Сподіваюсь, я відповів на ваше питання", пояснив колишній головком.
Нагадаємо, що українські війська здобули тактичну перемогу, яка підняла бойовий дух, коли вони захопили близько 1200 кв. км російської території, взяла у полон 594 ворожих солдати й контролювала понад 100 населених пунктів після раптового нападу 6 серпня 2024 року.
КНДР також направила близько 11 тисяч військових до росії, з яких у боях в Курській області, за оцінками південнокорейської розвідки станом на січень 2025 року, щонайменше 300 загинули та ще близько 2700 отримали поранення.
Загалом за рік від початку Курської операції російська армія втратила понад 77 тисяч військовослужбовців убитими й пораненими, з яких 4 тисячі – вояки КНДР. Також українські воїни поповнили обмінний фонд на понад тисячу осіб.
