Менше 1% прісної води: чому збереження і відновлення вільнотекучих річок критично важливе для життя на Землі
Фото: @ Rui Alves _ unsplash.com
Річки становлять менше 1% усіх поверхневих прісноводних ресурсів, проте саме вони є головним джерелом води для нас. Водночас 37% великих річок (довжиною понад 1000 км) втратили свою вільнотекучість (безперервність) через греблі та інші штучні перешкоди.
Про це пише Рубрика з посиланням на WWF-Україна.
У Міжнародний день річок, також відомий як Міжнародний день проти гребель (14 березня), Всесвітній фонд природи WWF-Україна нагадує: попри те, що річки містять менше 1% усієї прісної води на планеті, вони є її головним джерелом для нас. Однак сьогодні вільнотекучі річки стрімко зникають — будівництво гребель та інших штучних перешкод призводить до деградації річкових екосистем. Вони більше не можуть виконувати роль природних буферів, що захищають нас від негативних наслідків зміни клімату, підтримують запаси підземних вод та зберігають біорізноманіття.
Прісна вода — надзвичайно обмежений ресурс на Землі
Хоча понад 70% поверхні Землі вкрито водою, майже вся вона солона, зосереджена в океанах і не придатна для пиття. Лише близько 3% від світових водних ресурсів становить прісна вода, проте більша її частина залишається важкодоступною для використання.
Понад 68% прісної води міститься в льодовиках та крижаних покривах. Ще 30% знаходиться під землею, переважно у так званих водоносних горизонтах — підземних шарах водопроникних порід. Саме до них бурять свердловини та колодязі, щоб забезпечити міста і села прісною водою. Але часто і вони не можуть бути джерелом для питного водопостачання.
Фото: @ Dan Meyers _ unsplash.com.jpg.
Де ж зосереджена основна частка прісної води, доступної для використання?
Річки містять менше 1% усіх поверхневих прісноводних ресурсів, але саме вони є головним джерелом води для нас! Саме річки відіграють ключову роль у підтримці біорізноманіття та екологічного балансу нашої планети.
"Однак сьогодні вільнотекучі річки знаходяться під загрозою! Лише трохи більше третини (37%) із 246 найдовших річок світу залишаються незарегульованими. Людська діяльність – зокрема будівництво гребель, спрямлення русел, забруднення та надмірне використання води для сільського господарства й промисловості, забудова та розорення заплавних територій – завдає значної шкоди річковим екосистемам. Внаслідок цього вони втрачають здатність підтримувати життя численних видів, які від них залежать, а також забезпечувати важливі екосистемні послуги", — підкреслює керівниця напряму "Вода" WWF-Україна, кандидатка географічних наук Оксана Коноваленко.
Хоча може здаватися, що греблі зберігають воду завдяки її накопиченню, насправді все набагато складніше.
Греблі та водосховища займають набагато більшу площу, ніж річки, які їх наповнюють. Через це вода у водосховищах сильніше прогрівається на сонці, а ріст рослин додатково посилює випаровування. У результаті щороку випаровується величезна кількість дорогоцінної прісної води.
Загалом із всіх водосховищ світу випаровується близько 170 кубічних кілометрів води щороку — це приблизно 7% усієї прісної води, що використовується людьми.
До прикладу, дослідження, проведене Європейською асоціацією водних ресурсів щодо рівня випаровування зі штучних озер та водосховищ у Стамбулі, показало, що щорічні втрати води через випаровування еквівалентні обсягу, необхідному для забезпечення міста водою протягом приблизно 26 днів.
Фото: @ Mahesh Gupta _ unsplash.com
Забруднення річок Сейм та Десни призвело до масового мору риби, серед якої - червонокнижні осетрові
Чому важливо відновлювати вільнотекучі річки?
Команда Всесвітнього фонду природи WWF активно працює над відновленням вільної течії річок, щоб повернути їм природний баланс. Ось основні причини, чому це важливо:
- Посилення стійкості річкової екосистеми до зміни клімат. Якщо річки знаходяться у своєму природньому стані або наближені до нього (з непорушеною вільною течією) вони краще адаптуються до зміни клімату.
- Збереження гідрологічного зв'язку основного русла річки з притоками та заплавними територіями. Наявність штучних перешкод призводить до зменшення стоку води, змін гідрологічного режиму і деградації заплавних територій і прилеглих екосистем.
- Якість води. Річки, із непорушеним стоком мають кращу здатність для самоочищення — вільна течія сприяє розсіюванню забруднювачів, та попереджає накопичення відкладів.
- Забезпечення цілісності екосистем і збереження біорізноманіття. Штучні перешкоди на річках блокують міграційні шляхи риб, руйнують нерестовища, що призводить до зникнення деяких видів риб.
"Деградація річкових систем досягла такого рівня, що вже недостатньо проводити заходи виключно з їх збереження — на сьогодні вкрай необхідне їх активне відновлення. Повне відновлення природних річкових процесів часто є неможливим через незворотні зміни у водозбірних басейнах та залежність суспільства від існуючих гідротехнічних споруд", — каже керівниця напряму "Вода" WWF-Україна Оксана Коноваленко.
Втім, річкові екосистеми вирізняються своєю динамічністю та здатністю до самовідновлення. Варто лише створити для цього сприятливі умови!
Україна взяла на себе зобов'язання із реалізації положень Водної рамкової директиви ЄС (ВРД ЄС), що передбачає досягнення доброго стану водних об'єктів, зокрема, відновлення річкових екосистем. Всеєвропейська стратегія збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (EU Biodiversity Strategy) має на меті звільнити 25 000 км річок від штучних перешкод до 2030 року.
Нагадаємо, WWF-Україна наполягає на впровадженні концепції екологічного стоку — що це і для чого він потрібен. Читайте про це в матеріалі "Рубрики".
Температура повітря в Україні зростає вдвічі швидше за середньоєвропейську: як попередити посухи
WWF-Україна вперше представив механізм попередження та управління посухами для суббасейнів річки Тиса, а також річок Прут та Сірет
