Український військовий, якого визнали загиблим, попри тяжкі травми зумів вижити

Два роки тому військового Андрія Даньо з Івано-Франківська офіційно визнали загиблим після важкого поранення. Та йому вдалося вижити й сьогодні він мотивує інших ветеранів з ампутаціями не здаватися, а рухатись уперед.

Про це розповіли в Суспільне Івано-Франківськ.

Як повідомили, після ворожого обстрілу в Луганській області Андрія знайшли без ознак життя та визнали загиблим. У соцмережах рідним аеророзвідника Нацгвардії висловлювали співчуття.

"Це не міна, це — фугас якийсь. Мене вибухом аж відкинуло. Лежу на спині, пече рука, чую, що переламана нога. Хлопці підбігли. Як вони мені сказали: картина була некрасива, думали, що мене вбило. Важке поранення, величезна кровотеча, дві кінцівки розірвані. Допомогло те, що швидко евакуювали, але на етапі евакуації було холодно і пульс не прослуховувався", — пригадує ветеран.

Згодом того ж дня повідомили, що Андрію вдалося вижити й він перебуває у шпиталі у штучній комі.

"Те, що мені відірвало руку, відчув ще у момент поранення. З ногою вже трошки пізніше зрозумів. Десь тиждень після поранення стан був важкий, все боліло. Однієї руки нема, друга — обпечена, всі пальці обпечені, замотані. Нічого не міг відчути. Мені сказали ще в Дніпрі, що одного ока нема, а в другому — уламок. Досить складна ситуація — треба рогівку. В мене моя рогівка — біла, а треба прозору. Тоді, можливо, щось і буду бачити", — пояснює Андрій.

Тоді чоловік переніс чимало складних операцій та ампутацію кінцівок. У жовтні 2024 року ветеран повернувся з Нідерландів. Там упродовж майже року місцеві медики замінили протез для правого ока та намагалися відновити зір на лівому. Увесь цей час Андрій Даньо відчував фантомні болі. Та попри це він веде активне життя, проходить фізичну реабілітацію.

"Втративши ногу, праву руку, праве око та зір на лівому, вчуся жити по-новому"' — розповів Андрій.

Чоловік наново навчився користуватись телефоном і готувати їжу. Він займається скелелазінням, бере участь у спортивних забігах. У цьому його підтримує Ольга, з якою він познайомився за кілька днів до поранення.

"Життя не зупинилось, життя продовжується. Так, тяжко. Так, боляче. Через піт, біль і кров, але воно рухається. І треба не вішати ніс — рухатись уперед"' — поділився Андрій.

Чоловік каже, що прийняв себе зміненого і маленькими кроками йде вперед. Цим він мотивує багатьох інших ветеранів не здаватися й жити попри все.

"Кожного разу я для себе проходжу челенджі: доведи собі, що ти можеш! Так, не маю однієї руки, не маю однієї ноги, не маю очей. Але ти лізеш, береш, пробуєш потрошки. Найвища гірка — до семи метрів. Життя не зупинилося. Життя продовжується. Так, важко, боляче. Через піт, біль і кров, але життя рухається. Головне — не здаватися і рухатися вперед", — додає Даньо.

У перші дні повномасштабного вторгнення рф в Україну Андрію Даню було 26 років. Та вже тоді, каже чоловік, розумів, що готовий стати на захист державних кордонів.

У складі 50 полку імені полковника Семена Височана Національної гвардії України Андрій воював понад рік. Був аеророзвідником. У квітні 2023 року боєць з побратимами виконував бойове завдання у лісах Кремінної. Після влучання російського снаряда Андрій Даньо отримав важкі поранення.