Йшла пішки понад 20 км, узявши з собою лише ліки та палицю: історія евакуації 75-річної пенсіонерки з Торецька
Фото: Суспільне Дніпро
75-річна Алла пройшла понад 20 кілометрів йшла з Торецька до Костянтинівки, аби знайти тих, хто допоможе їй евакуюватися. З собою пенсіонерка взяла лише ліки та палицю — документи згоріли в оселі разом з усіма речами.
Історію евакуації та як жінці вдалось подолати вкрай нелегкий шлях розповідає Рубрика, посилаючись на Суспільне.
Жінку привезли волонтери до Дніпра 29 листопада. За словами Алли, попри постійні обстріли російської армії, евакуйовуватись з рідного міста не хотіла до останнього — наважилась лише після того, як снаряди влучили в її будинок.
"Неймовірний був обстріл. У будинок влучило 11 мін. Бігала туди-сюди, з кімнати в кімнату. Все що там було, документи, все завалило. Все там згоріло. У мене іншого виходу не було. Нікого нема в місті, місто пусте. Єдиний вихід — це на Костянтинівку йти", — каже вона.
Алла згадує: до Костянтинівки йшла шість годин. З собою взяла лише ліки та палицю.
"Навіть води не було. По дорозі дуже багато розбитих автівок. Дивлюся: мішок лежить з водою, я взяла пляшку води. Дуже довго, дуже важко йшла. Добре, що ліки були з собою, я ото їх ковтала. А потім мене військові підібрали", — згадує вона.
Все своє життя Алла прожила в Торецьку, працювала бухгалтеркою, потім пішла не пенсію та доглядала онуків.
"Життя було чудовим. І з 2014 року нормально, все добре, працювало, всі підприємства, все, що можна було. Були обстріли, але жити можна було — не те, що перед тим, як я йшла. Там взагалі нікого немає. Там мертве місто", — розповідає пенсіонерка.
З Костянтинівки волонтери вивезли Аллу до Павлограда, вже звідти — до Дніпра, розповідає евакуаційник Богдан Загорулько.
"Одразу усіма організаціями, які працюють у Павлограді на транзитному пункті, зокрема нашими спеціалістами — це юристами, психологами була надана перша невідкладна допомога, стабілізували її психологічний стан. Головне дати людині зрозуміти, що на неї чекають", — зазначив він.
Алла каже: зараз мріє лише про зустріч з онукою, яка живе в Києві. Додає: розуміє, що до рідного міста навряд повернеться.
"Хочу біля внучки залишитися. Там робити більше нічого. Звичайно, там могили. На могили хочу. Там два сини, чоловік, там батьки. Це все цінне, дуже цінне, але я знаю, що це неможливо", — каже жінка.
У Дніпрі Алла буде ще 10 днів, поки відновлять паспорт, розповідає евакуаційник. Потім жінці допоможуть дістатися столиці, де на неї чекає онука.
