Як підтримати військовослужбовця на передовій?

Як працюють мобільні групи психологів військових частин 5 Слобожанської бригади Національної гвардії України і яку психологічну допомогу фахівці надають військовослужбовцям поблизу лінії фронту та членам їхніх сімей — у свіжому подкасті "Пліч-о-пліч" на Радіо "Накипіло" розповіла старша офіцерка відділення психологічного забезпечення військової частини 3005 НГУ, лейтенантка Олеся Яценко, пише "Рубрика".   

У чому проблема?

Чимало родин військовослужбовців на третьому році повномасштабної війни потребують допомоги психолога. Військова психологиня Олеся Яценко, на позивний "Відьма", розповіла, що військовослужбовці, які перебувають поблизу лінії фронту, сумують за своїми рідними, однак попри емоції та втому вони тримають оборону.

"Нині психологи бойових батальйонів перебувають на тому напрямку, на якому дислокується їхній підрозділ. Фахівці підтримують постійний живий контакт з особовим складом. Щодня виїжджають на місце дислокації, розмовляють, вислуховують і консультують, якщо бійцеві потрібна ще якась допомога або консультація", — сказала про свою роботу пані Яценко. 

Яке є рішення?

Фахівчиня зауважила, що військовослужбовці не надто часто самі звертаються по допомогу до психолога, намагаються до останнього тримати свої переживання та почуття в собі.

Тому, за словами військової психологині, психологи, які супроводжують свій батальйон, щодня об'їжджають хлопців і намагаються вибудувати з ними довірливі взаємини.

Психологиня і лейтенантка Олеся Яценко наголосила, що мільйони українських сімей зіткнулися з досвідом, який важко прожити наодинці. В одних родинах потроху призвичаїлися жити онлайн із коханим захисником чи коханою захисницею, а в інших адаптуються до тривалих перерв у спілкуванні через відсутність інтернету та зв'язку там, де гаряче в буквальному сенсі цього слова. Тому в цих випадках рідні можуть телефонувати або листуватися із психологом підрозділу, у якому служить їхній воїн.

Як це працює?

Психологиня порадила рідним військовослужбовця бути уважними до його потреб, слухати й чути те, про що він просить. Тобто якщо захисник каже, що зараз не може приділити розмові дві години, значить, треба не брати це на свій карб, а ставитися з розумінням і дати військовослужбовцеві більше часу на сон або якісь елементарні фізіологічні потреби, які, можливо, він навіть не встигає задовольнити через навантаження.

Звичайні людські слова "я люблю тебе", "я чекаю тебе", "я пишаюся тобою" також можуть стати у пригоді. Можна обережно запитати, як він. Якщо військовослужбовець захоче, то поділиться. 

У найскладніших ситуаціях, коли рідна людина у відчаї, варто опанувати себе та спробувати їй допомогти. За словами психологині, для цього треба володіти техніками саморегуляції.

"Потрібно спробувати повернути людину до реальної ситуації. Для цього треба володіти техніками дихання й заземлення. Дружина чи мама, наприклад, може сказати щось таке: "Я люблю тебе. Послухай мене, зроби вдих-видих, глибокий видих. Один, два, три, чотири, п'ять. Розкажи, що зараз відбувається, що ти бачиш і чуєш". Це от саме про заземлення, про те, щоб повернути військовослужбовця в цю ситуацію", — порадила фахівчиня.

Психологиня окремо розповіла, як родинам, у яких є військові, розмовляти з дітьми.

"Їм треба обов'язково пояснити, що батько або мати пішов/-ла не тому, що не любить їх (бо маленькі діти можуть так вирішити), а тому, що дуже любить їх, пішов/-ла їх захищати. Завдяки технологіям захисник/-ця може і телефонувати, і через відеозв'язок бачитися з дітьми", — сказала Олеся Яценко. 

З дітьми можна щось пограти навіть дистанційно, можна повчити математику, літери, помалювати. Кожен може взяти зі свого боку аркуш та олівець і щось разом малювати. Для дитини дуже важливо бачити, що тато або мама є, що він або вона любить її та не забув/-ла про неї.

Що далі?

Фахівці наголошують: універсальних порад, як і про що говорити з рідними чи коханими захисниками й захисницями онлайн, щоб не нашкодити, не так багато. Передавайте емоції любові не тільки словами, але й сердечками, поцілунками, обіймами, що є в переліку емоджі вашого смартфона. Психологиня і лейтенантка Олеся Яценко переконана: справжньому коханню не завадять тисячі кілометрів відстані.

Якщо ваша близька людина збирається на військову службу, варто записати повну назву військової частини й кілька контактів побратимів і посестер. Це номери телефонів, контакти месенджерів, електронні адреси тощо.

Нагадаємо, що "Зупинка: Я" — це про підтримку для психологів, педагогів, батьків. "Рубрика" розповідала, як ініціатива допомагає запобігти вигоранню фахівців, мам і тат. Читайте докладніше у нашому матеріалі: ""Зупинитись — це теж рішення": як працює проєкт підтримки тих, хто піклується про інших".