Зеленський ушанував пам’ять жертв Бабиного Яру

У 83-ті роковини трагедії Бабиного Яру Президент Володимир Зеленський ушанував пам'ять жертв масових нацистських розстрілів під час окупації Києва у 1941–1943 роках.

Про це пише Рубрика, посилаючись на Офіс Президента.

У церемонії вшанування пам'яті розстріляних євреїв та інших жертв нацистів, яка відбулася на території Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр», також узяли участь керівник Офісу Президента Андрій Єрмак, міністр культури та стратегічних комунікацій Микола Точицький, рабини й посли.

Представники юдейських релігійних організацій прочитали поминальну молитву. Володимир Зеленський подякував усім присутнім, хто вшанував пам'ять загиблих.

«Ми не можемо забувати про такі страшні часи – фашизму, нацизму. Маємо про це нагадувати всім. Згадувати не лише в Україні, а й нагадувати всім, хто за кордонами нашої держави, що такі страшні часи не можуть повернутися знову», – наголосив він.

Глава держави також відзначив вагомий внесок країн-союзників та єврейського народу в перемогу над нацизмом.

За час окупації нацисти вбили близько 100 тисяч людей у Бабиному Яру – майже все єврейське населення міста. Лише впродовж 29-30 вересня 1941 року вони розстріляли понад 30 тисяч осіб у Києві: дітей, жінок, людей літнього віку. Шлях, яким місцевих жителів гнали до Бабиного Яру, назвали «Дорогою смерті».

Довідка

У неділю, 29 вересня, в Україні вшановують пам'ять жертв трагедії у Бабиному Яру. В 1941 році упродовж двох днів, 29-30 вересня, в окупованому нацистами Києві був проведений перший масовий розстріл беззбройного цивільного населення.

Загалом із 29 вересня по 11 жовтня 1941 року есесівці вбили майже все єврейське населення міста – понад 50 тис. чоловіків, жінок, дітей. Тільки в перші два дні було вбито майже 34 тис. людей, а 1, 2, 8 і 11 жовтня розстріляли ще близько 17 тис. осіб.

Загалом за роки Другої світової війни у Бабиному Яру, за різними оцінками, вбито 100-150 тис. людей – євреїв, ромів, караїмів, радянських військовополонених, учасників українського націоналістичного руху опору, пацієнтів психіатричної клініки та представників інших національних чи соціальних груп, яких окупанти вважали «зайвими».