“Найвіддаленіший куточок України у світі”: де завантажити першу українську енциклопедію про Антарктику
Аргентинські острови, район станції "Академік Вернадський". Фото: Юрій Шепета
Про те, чи такі видання потрібні під час війни, "Рубрика" поговорила з науковцями — співавтором книги, керівником відділу НАНЦ Іваном Парнікозою та кандидатом геологічних наук Василем Дяковим.
У чому проблема?
Антарктика займає десяту частину нашої планети. Водночас це все ще дуже незвіданий континент, адже людство відкрило його останнім з усіх — трохи понад 200 років тому. Про те, що в Антарктиці всюди лід і там живуть пінгвіни, знають усі, а чи хотіли б ви дізнатися про цю частину світу значно більше?
Яке рішення?
Українські дослідники Антарктики випустили книгу про неї українською мовою.
Перша масштабна україномовна енциклопедія про крижаний континент та участь України у його вивченні називається "Антарктика: шість нарисів для тих, хто хоче знати більше".
Унікальна книга розміщена на сайті НАНЦ, доступ до неї безплатний. Книга відкрита для всіх охочих.
Як це працює?
Масштабне науково-популярне видання українською мовою про Антарктику та історію України в Антарктиці, створене фахівцями з різних напрямів дослідження цього регіону.
У книзі "Антарктика: шість нарисів для тих, хто хоче знати більше" зібрано більшість інформації, яка наразі відома людству про Антарктику: географію, геологію, рослинний і тваринний світи. Окремі розділи присвячені історії відкриття та дослідження континенту, захисту його природи.
Особливу увагу приділено району Аргентинських островів — півострова Київ, де розташована українська антарктична станція "Академік Вернадський" та роботі українців в Антарктиці.
В книзі багато ілюстрацій, а ще більше можна побачити, якщо перейти за посиланнями по QR-кодах, які розміщені на сторінках енциклопедії.
Скриншот з онлайн-книги "Антарктика: шість нарисів для тих, хто хоче знати більше"
Унікальну книгу підготував колектив учених: керівники відділів НАНЦ Іван Парнікоза, Денис Пішняк та Андрій Федчук, а також учасники сезонних експедицій Сергій Кадурін, Ганна Євчун та Олександр Яровий. Науковими редакторами стали директор Центру Євген Дикий та очільниці відділів НАНЦ Оксана Пньовська та Анна Торгоненко.
"Головна мета книги — наблизити українцям крижаний континент, показати участь наших земляків у його відкритті та вивченні, показати його вразливість та необхідність охорони. Книга писалась починаючи з 2014 року, тому однією з її цілей було показати гідне місце наших дослідників в світовій науці. Іншою важливою метою було підготувати своєрідний посібник для початківців, людей які входять в антарктичну науку, поділитися вступними знаннями, привабити їх до досліджень Антарктики", — прокоментував для "Рубрики" Іван Парнікоза.
Співавтор енциклопедії додав: видання призначене для широкого кола читачів. Він сподівається, що її використовуватимуть в школах, вишах, наукових установах, щоби покращити рівень знань про Антарктику.
Наразі книга має лише онлайн формат. Переглянути або завантажити книгу безоплатно в гарній якості можна за посиланням.
"Наша книга розрахована не на комерційний зиск, а на широке донесення знань щодо Антарктики до якомога ширшої аудиторії. Дослідження виконуються в Антарктиці за бюджетні кошти, отже платники податків мають право на вільний доступ до здобутих за їх підтримки знань. Так, друковане видання планується, але ми вирішили зібрати відгуки на такий варіант книги, щоб в друкованому врахувати їх по максимуму", — розповів Іван Парнікоза.
"Найвіддаленіший куточок України у світі"
Пінгвіни біля "Вернадського". Фото геофізикині Анни Соіної. Джерело: facebook.com/AntarcticCenter
Так називають Українську антарктичну станцію "Академік Вернадський" полярники, які там працюють.
"Українці були серед тих, хто першими побачили шостий материк, а потім його досліджували. Попри те, що ми ведемо відлік історії незалежної України в Антарктиці з моменту старту роботи Української антарктичної станції «Академік Вернадський», присутність українців в Антарктиді налічує стільки ж років, скільки людство знає про цей континент. А історія самого континенту сягає мільярдів років… Тож уявіть, який пласт таємниць нам ще належить розгадати!" — написав у передмові до книги директор НАНЦ, кандидат біологічних наук Євген Дикий.
Він зазначив, що у далекому 1904 році, тобто рівно 120 років тому, побачила світ перша україномовна стаття С. Рудницького "Дещо про Антарктиду". Унікальна сучасна енциклопедія про Антарктику продовжує розпочату Рудницьким справу.
А це точно на часі?
Полярне сяйво біля "Вернадського". Фото учасника 29-ї УАЕ Олександра Мацібури. Джерело: facebook.com/AntarcticCenter
"В останні роки українська антарктична діяльність переживає стрімкий розвиток. Не дивлячись на більш ніж скромні у порівнянні з іншими країнами можливості, ми дуже багато чого досягли. Мені хотілося б, щоб українці пишалися своїми Антарктичними дослідженнями, станцією і полярниками, щоб вони цінували і любили далекий антарктичний континент", — висловлює надію співавтор енциклопедії Іван Парнікоза.
Ця книга і про доцільність та необхідність проведення наукових досліджень українських науковців в Антарктиді, зокрема на станції Вернадського, — говорить Василь Дяків, кандидат геологічних наук, член-кореспондент Академії гірничих наук України, доцент кафедри екологічної та інженерної геології й гідрогеології Львівського національного університету імені Івана Франка.
Він повністю підтримує проведення таких досліджень Антарктиди, навіть в умовах повномасштабної війни.
"По-перше, це має загальносвітове значення, зокрема у царинах спостережень за змінами клімату. По-друге — дає можливість українським вченим підтримувати належний рівень міжнародної співпраці. І третє — збір первинного фактичного матеріалу створює основу для власної оцінки, аналізу та прогнозу майбутніх глобальних змін", — пояснює науковець.
Нагадаємо, що поблизу наукової станції "Академік Вернадський" українським полярникам вдалося зафіксувати південне полярне сяйво.
А нещодавно українські полярники зі станції "Академік Вернадський" зафільмували китів, які "шпигують" на поверхні океану в Антарктиці. Горбаті кити висунули свої величезні голови з води, щоб поцікавитися дослідниками в човні та їхньою роботою.
