Хореографиня з Сєвєродонецька відновила свою діяльність на Полтавщині
Заняття з mix dance / Фото: з особистого архіву героїні
Вікторія Свищ — хореографиня та засновниця танцювальної студії з Сєвєродонецька. Повномасштабне вторгнення змусило її покинути рідне місто та почати все з початку на Полтавщині.
Про це йдеться у матеріалі Східного Варіанта.
Вікторія Свищ народилася на Луганщині, у місті Сєверодонецьк. Після закінчення школи вступила до Луганської академії культури та мистецтв, де навчалася за освітньою програмою «хореографія». По закінченню вишу Вікторія багато років працювала хореографом-постановником в міському Палаці культури, Палаці культури хіміків. Але з часом зрозуміла, що хоче більшого й не тільки для себе.
Після початку повномасштабного вторгнення, Вікторія, як і багато інших, сподівалася, що все закінчиться швидко, як у 2014 році.
«У нашому під'їзді було розташоване сховище, куди спустилися мешканці. Сидячи в підвалі, перебуваючи у стресі, ми думали, що треба трохи зачекати, як у 2014. Але обстріли не вщухали, ми майже перестали підійматися наверх», — продовжує вона.
Урешті-решт у сховище влучив снаряд. Доньку Вікторії було поранено, онуку жінка накрила собою, а двоє людей загинули на місці.
Після цього родина пережила ще кілька евакуацій, поки нарешті, 12 березня, вдалося виїхати до Дніпра.
«Тут було безпечніше, але через обстріли й постійні тривоги, я постійно перебувала у стані стресу», — згадує Вікторія. Це спонукало її прийняти запрошення від своєї учениці поїхати до Німеччини.
Але життя за кордоном виявилося не таким, як очікувалося. За словами жінки, Німеччина ніби вичавила її. Постійно траплялися якісь негаразди, загострилися хвороби. І лише коли повернулася на Батьківщину, все більш-менш нормалізувалося.
Повернувшись до Дніпра, родина знову зіткнулася з реаліями війни — обстрілами міста та постійними тривогами.
«Виснажена до краю, я рахувала ночі в метро. Сорок одна минула, коли, піднявшись нагору, я зрозуміла — більше не можу. Я просто не витримаю цього більше», — пригадує Вікторія.
Саме в цей критичний момент Вікторія отримала несподіване запрошення від ще однієї своєї учениці приїхати на Полтавщину.
«Я вирішила поїхати хоча б на кілька днів відіспатися. Але мені так сподобалося, що я залишилася. Згодом до мене переїхали батьки та донька з родиною. Так ми опинилися в Горішніх Плавнях», — розповідає жінка.
Онлайн-тренування здавалися рятівним колом, колишні учні хоч і роз'їхалися світом, але були готові до цього. Але постійні відключення світла зруйнували й цю надію.
СК "Еталон" / Фото: з особистого архіву героїні
Нарешті, у листопаді 2023 року з'явився промінь надії — робота тренером у спортклубі «Еталон». Спочатку це був просто фітнес, але Вікторія не здавалася. Крок за кроком вона пробивала собі шлях, і зараз вона проводить заняття з mix dance.
«Моя місія — допомагати людям через рух і танець. Зараз багато людей страждають від стресів та психологічних проблем. Танець — це ефективна терапія, яка виражає емоції глибше, ніж слова. У ньому головне не техніка, а щирість почуттів. Рухаючись, ми робимо гнучкими тіло і душу. Спонтанні рухи чесно відображають внутрішній стан. Танець допомагає проявити несвідомі аспекти особистості та возз'єднатися з собою. Це потужний інструмент самовираження та зцілення», — впевнена жінка.
Зусилля Вікторії перетворили звичайні тренування у щось більше — справжнє жіноче коло. За словами тренерки, регулярні зустрічі стали для учасниць ковтком свіжого повітря у буденності.
Створюючи свій нинішній простір, Вікторія мріє про власну танцювальну студію.
«Це буде місце для зцілення душі й тіла», — каже вона.
В її баченні, студія стане осередком для людей різного віку, але особливу увагу вона хоче приділити дорослим та літнім людям. Вікторія планує проводити не лише танцювальні заняття, але й організовувати тематичні вечори, майстеркласи тощо.
«Хочу створити місце, де люди зможуть не тільки танцювати, але й спілкуватися, ділитися досвідом, підтримувати один одного. Це буде центр, де кожен зможе знайти своє місце, незалежно від віку чи досвіду», — ділиться планами Вікторія.
Вона впевнена, що ніколи не пізно почати танцювати у ритмі свого серця, і саме цю філософію планує втілити у своїй майбутній студії.
