У столиці з’явився мурал пам’яті на честь полеглих бійців “АЗОВу”

У Києві на Поштовій Площі біля пішохідного мосту з'явився мурал пам'яті на честь полеглих воїнів "АЗОВу".

Про це інформує "Новий канал".

Організаторами та художниками виступили представники волонтерських організацій та фанати "Динамо Київ".

"Вечірньому Києву" вони повідомили, що малювали на прохання побратимів полеглих воїнів.

Як повідомляють, цей стінопис вшановує пам'ять хоробрих захисників, які віддали своє життя за свободу та Незалежність України.

На стінописі зображені четверо захисників, які героїчно загинули, захищаючи Україну:

• Ігор "Козацький" Краснобриж,
• Богдан "Пєнтагон" Хохленков,
• Олександр "Тара" Тараман, які обороняли рідний Маріуполь;
• Назарій "Грінка" Гринцевич — загинув 6 травня 2024 року в Серебрянському лісі Луганської області.

Що відомо про загиблих азовців

• Ігор Краснобриж добровольцем долучився до лав "Азову" 2014 року, тоді йому було вісімнадцять.

З початком повномасштабної війни старшим навідником 1-го вогневого розрахунку мінометного взводу Ігор Краснобриж із позивним "Козацький" став на захист рідного міста.

"Козацький" з побратимами пішли зустрічати ворога боєм, а в цей час його рідні знайшли прихисток в підвалі на іншому кінці міста. За цей час Ігор побачив їх всього лише двічі. 8 та 12 березня він приїздив до будинку, де вони переховувалися від ворожих обстрілів міста, тоді ж востаннє сфотографувався з донькою.

Ігор Краснобриж загинув неподалік заводу "Азовсталь" в результаті ворожої засідки. Прикриваючи побратима отримав кулю в ногу, яка заділа артерію. Загинув на місці. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов'язку — нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

• Богдан Хохленков з початком війни росії проти України вирішив стати військовим — пройшов курс молодого бійця і в грудні 2015 року приєднався до лав "Азову".

Хлопець взяв собі позивний "Пентагон". Спочатку служив у артилерійському дивізіоні, згодом перейшов до мінометної батареї 2-го батальйону, був водолазом-розвідником взводу розвідки.

З початком повномасштабної війни Богдан потурбувався про безпеку дружини та маленької доньки, а сам з побратимами знищував ворогів, які вдерлися в його рідне місто.

Під час бою 22 березня 2022 "Пентагон" дістав кульове поранення, і три дні був на "Азовсталі". А потім його та інших важкопоранених бійців евакуювали у Дніпро. На жаль, 28 березня серце старшого сержанта Богдана Хохленкова зупинилося. Нагороджений Орденом "За мужність" ІІ ступеня (посмертно).

• Олександр "Тара" Тараман був націоналістом, сильно любив рідний Маріуполь. Хотів обʼїздити всю Україну. Постійно прагнув пізнавати щось нове. Знав, чого хотів від життя.

В лютому 2020 року Олександр потрапляє до полку "Азов" НГУ. Для цього довелося докласти неабияких зусиль. Бувши наполегливим, він зумів скинути близько 30 кг та виконати складні нормативи.

Початок повномасштабної війни "Тара" зустрів разом із побратимами в Маріуполі. Мужньо боронив оточене місто у боях з переважаючими силами ворога. Олександр Тараман загинув 1 травня 2022 року. Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

• Назарій "Грінка" Гринцевич родом з Вінницької області, ніс службу у лавах "Азову" в місті Маріуполі. Повномасштабне вторгнення "Грінка" зустрів разом з побратимами в оточеному місті, брав активну участь в бойових діях.

Під час виходу з Азовсталі хлопець потрапив у полон, а вже у вересні 2022 року частину азовців вдалося звільнити. На момент повернення з полону "Грінці" було всього 19 років. Після відновлення Назарій знову подався до війська та повернувся до рідної бригади "Азов".

"Грінка" став командиром взводу оптичних спостерігачів у підрозділі "Контакт 12". 10 березня 2024 року Назарію виповнився 21 рік. А на початку травня він загинув. Хлопець був одним із наймолодших захисників Азовсталі.

"Що б не було у вас, любіть маму, їжте кашу і любіть Україну", — ці слова Назарія назавжди залишаться в пам'яті його рідних, друзів та побратимів.

Графіті стало не лише даниною пам'яті, але й нагадуванням про мужність та самопожертву українських воїнів.