На Харківському напрямку та у Слов’янську загинули 2 журналістки: парамедикиня “Госпітальєрів” Цибух та кореспондентка FREEДОМ Волкова

У Слов'янську Донецької області 30 травня загинула військова кореспондентка українського іномовлення FREEДОМ Анастасія Волкова. А 29 травня під час ротації на Харківському напрямку загинула жірналістка, парамедикиня добровольчого батальйону "Госпітальєри" 25-річна Ірина Цибух із позивним "Чека".

Про це пишуть портал FREEДОМ, "Госпітальєри" на своїй сторінці у Facebook.

Що відомо про журналістку Анастасію Волкову

Анастасія працювала військовим кореспондентом каналів українського державного іномовлення з 2018 року.

У червні 2022 року була нагороджена орденом "За заслуги" III ступеня.

Анастасії Волковій був 31 рік.

Повідомляють, що Анастасія працювала в найгарячіших точках Луганської та Донецької областей, була дуже відданою своїй роботі й не збиралася переїжджати в більш безпечне місце.

Вона виросла в Луганську та мріяла бути першою українською журналісткою, яка зніме репортаж зі звільненого міста.

"Я народилася та виросла в Луганську і втратила рідний дім. Тож, професійна діяльність для мене — все. Наразі це сенс мого життя. І коли по роботі я можу заїхати на рідну землю, моє серце наповнюється відчуття болю та жаги робити більше для висвітлення лиха, яке Росія принесла в Україну, для висвітлення злочинів російських військ.

Я дуже хочу побачити свій рідний дім, який не бачила з 2014 року, але також я хочу, щоб всі розуміли, яку ціну українці сплачують кожного дня цієї визвольної боротьби", — говорила Анастасія.

Що відомо про журналістку та медикиню Ірину Цибух

Ірина Цибух загинула буквально за кілька днів до свого Дня народження. 1 червня парамедикині мало б виповнитись 26 років.

"Здається, що це сон. Що зараз ти вийдеш на звʼязок і ми почуємо твій голос. У нас немає слів. Ніхто досі не вірить в те, що сталося. Це невимовний біль та неймовірна втрата не тільки для батальйону – для всієї України", – наголошують "Госпітальєри".

"Госпітальєри" поділилися низкою цитат "Чеки":

• "єдиний вибір про свободу в країні, де йде війна… єдина історія про волю в цьому контексті – це боротьба за цю волю";
• "в армію треба йти, тому що це епоха нашої унікальної доби, де ми можемо захищати нашу країну";
• "я нещодавно зрозуміла, що цей тренд на те, що ми всі скоро умремо, він досить високо вже звучить, і всі готуються рано чи пізно десь загинути. а коли маєш можливість повертатись до цивільного життя, то ти бачиш, що – окей, можливо пожити це теж може бути тенденцією непоганою. я просто сама для себе це відкрила. і почала думати – ого, можна ще й пожить!";
• "хочу дітей. хочу будинок. хочу садити помідори… але війну закінчити найважливіше".

Ірина Цибух народилася у Львові. Вона навчалася на факультеті журналістики Національного університету "Львівська політехніка". Після закінчення навчання переїхала до столиці, де вступила до магістратури Київської школи економіки.

Ірина Цибух працювала менеджеркою проєктів регіонального мовлення Суспільного, знімала документальні стрічки.

З 2015 року вона їздила на Донбас як парамедик, а у 2022 році долучилася до медичного добровольчого батальйону "Госпітальєри". У 2023 році Ірина Цибух стала лауреаткою премії "УП 100. Сила жінок", та отримала від президента України Володимира Зеленського орден "За заслуги".

Про прощання з Іриною повідомлять пізніше.