На Харківському напрямку та у Слов'янську загинули 2 журналістки: парамедикиня “Госпітальєрів” Цибух та кореспондентка FREEДОМ Волкова

Фото: Медичний Добровольчий Батальйон Госпітальєри
У Слов'янську Донецької області 30 травня загинула військова кореспондентка українського іномовлення FREEДОМ Анастасія Волкова. А 29 травня під час ротації на Харківському напрямку загинула жірналістка, парамедикиня добровольчого батальйону "Госпітальєри" 25-річна Ірина Цибух із позивним "Чека".
Про це пишуть портал FREEДОМ, "Госпітальєри" на своїй сторінці у Facebook.
Що відомо про журналістку Анастасію Волкову
Анастасія працювала військовим кореспондентом каналів українського державного іномовлення з 2018 року.
У червні 2022 року була нагороджена орденом "За заслуги" III ступеня.
Анастасії Волковій був 31 рік.

Фото: Вікіпедія
Повідомляють, що Анастасія працювала в найгарячіших точках Луганської та Донецької областей, була дуже відданою своїй роботі й не збиралася переїжджати в більш безпечне місце.
Вона виросла в Луганську та мріяла бути першою українською журналісткою, яка зніме репортаж зі звільненого міста.
"Я народилася та виросла в Луганську і втратила рідний дім. Тож, професійна діяльність для мене — все. Наразі це сенс мого життя. І коли по роботі я можу заїхати на рідну землю, моє серце наповнюється відчуття болю та жаги робити більше для висвітлення лиха, яке Росія принесла в Україну, для висвітлення злочинів російських військ.
Я дуже хочу побачити свій рідний дім, який не бачила з 2014 року, але також я хочу, щоб всі розуміли, яку ціну українці сплачують кожного дня цієї визвольної боротьби", — говорила Анастасія.
Що відомо про журналістку та медикиню Ірину Цибух
Ірина Цибух загинула буквально за кілька днів до свого Дня народження. 1 червня парамедикині мало б виповнитись 26 років.
"Здається, що це сон. Що зараз ти вийдеш на звʼязок і ми почуємо твій голос. У нас немає слів. Ніхто досі не вірить в те, що сталося. Це невимовний біль та неймовірна втрата не тільки для батальйону – для всієї України", – наголошують "Госпітальєри".

Фото: Медичний Добровольчий Батальйон Госпітальєри
"Госпітальєри" поділилися низкою цитат "Чеки":
- "єдиний вибір про свободу в країні, де йде війна… єдина історія про волю в цьому контексті – це боротьба за цю волю";
- "в армію треба йти, тому що це епоха нашої унікальної доби, де ми можемо захищати нашу країну";
- "я нещодавно зрозуміла, що цей тренд на те, що ми всі скоро умремо, він досить високо вже звучить, і всі готуються рано чи пізно десь загинути. а коли маєш можливість повертатись до цивільного життя, то ти бачиш, що – окей, можливо пожити це теж може бути тенденцією непоганою. я просто сама для себе це відкрила. і почала думати – ого, можна ще й пожить!";
- "хочу дітей. хочу будинок. хочу садити помідори… але війну закінчити найважливіше".
Ірина Цибух народилася у Львові. Вона навчалася на факультеті журналістики Національного університету "Львівська політехніка". Після закінчення навчання переїхала до столиці, де вступила до магістратури Київської школи економіки.

Фото: Медичний Добровольчий Батальйон Госпітальєри
Ірина Цибух працювала менеджеркою проєктів регіонального мовлення Суспільного, знімала документальні стрічки.
З 2015 року вона їздила на Донбас як парамедик, а у 2022 році долучилася до медичного добровольчого батальйону "Госпітальєри". У 2023 році Ірина Цибух стала лауреаткою премії "УП 100. Сила жінок", та отримала від президента України Володимира Зеленського орден "За заслуги".
Про прощання з Іриною повідомлять пізніше.