Дивовижні історії вчителів України: як попри війну заохотити дітей до навчання
Повномасштабне вторгнення вплинуло на багато галузей, в тому числі і змінило підхід до освіти. Однак, воно не вплинуло на мотивацію вчителів, які попри складні умови залишились в країні. Вони щодня продовжують навчати тисячі дітей, формують цінності, ідентичність та національну свідомість.
Про це інформує Рубрика.
В рамках національної премії Global Teachers Prize Ukraine 2024, на яку ще триває збір анкет, власною історією поділився Сергій Міщенко – вчитель інформатики та заступник директора в Зорянській школі Донецької області. Знаходячись у прифронтовому регіоні, викладач розповів про виклики, які траплялись перед ним та чи вдалось досягти поставлених цілей, навіть в таких складних умовах.
Шлях Сергія почався ще в 2012 році, коли після закінчення аграрного технікума він зрозумів, що вчитель – це його покликання. Він чітко йшов до своєї мрії стати викладачем – на волонтерських засадах допомагав прибирати територію Красногорівської школи після обстрілу, займався відновлення книжкового фонду, де згодом почав працювати бібліотекарем та врешті-решт у 2021 році отримав повну вищу освіту педагога.
"Але вчителем інформатики я почав працювати ще будучи студентом. В мене було багато перемог в контексті власного росту як фахівця – я зміг дійти до своєї мети та з гордістю сказати "Я вчитель!"", – розповідає Сергій.
У чому проблема?
Одним з головних викликів стала пандемія COVID-19, через яку було повне нерозуміння, що відбувається та чого очікувати. Почали хворіти учні та колеги-вчителі, що зумовило повний перехід на дистанційне навчання та викликало певні складнощі.
Яке рішення?
Але з часом Сергію вдалось пристосуватися до умов та першим опанувати освітні онлайн-платформи, після чого він навчив працювати з онлайн-інструментами і своїх колег.
Як це працює?
"Питань було багато – що таке Meet, Zoom та інші платформи, як навчати та проводити уроки? Але ми витримали та подолали перешкоди. Завдяки цьому я та мої колеги здобули нові знання, опанували нові навички та почали працювати з технікою на "ти"", – ділиться вчитель інформатики.
За період з 2016 по 2021 роки Сергієм було багато зроблено:
- власноруч відремонтував та створив кабінет інформатики;
- облаштував його новітньою технікою, яка прибула з США завдяки знайомству з волонтерами;
- створив багато корисних проєктів;
- допоміг людям похилого віку опанувати, як на той час здавалося, складну техніку.
Крім цього, вчитель разом з дітьми приймав участь в шкільних, районних, всеукраїнських олімпіадах та конкурсах.
У 2021 році школу, де працював Сергій, було закрито через дуже малу кількість учнів. Тоді викладач вступив до Зорянського закладу на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи та вчителя інформатики, де працює і зараз. На новому місці його прийняли добре – з'явився новий колектив колег, учнів та батьків, з якими відразу було знайдено спільну мову. Не дивлячись на кардинальні зміни з місцем роботи, це дало лише нові сили рухатись вперед:
"Директором відразу не стають, але я чітко йшов до своєї мети. В перший день вів уроки для 10-х та 11-х класів, до цього були тільки для 9-х. Навкруги було все нове – посада, програма, рекомендації щодо проведення уроків, техніка. Через тиждень роботи ми почали з учнями плідно та злагоджено працювати, відновили відвідування конкурсів та олімпіад. А вже через декілька місяців було відчуття, наче я працював тут весь цей час. В школі була неймовірна атмосфера – тепла та добра", – доповнює Сергій.
Новим викликом для всіх українців став лютий 2022. Шкільний колектив та учнів відправили на вимушені канікули, а після місяця перерви було знову відновлено дистанційне навчання. Проте, великий спектр знань та досвід роботи в онлайні допоміг Сергію продовжити змістовне та корисне навчання. Головним завданням було зберегти дітей та колектив.
Однак, того ж року у Сергія сталась трагедія – в будинок влучило 2 снаряди та його було повністю зруйновано. Вчитель втратив житло та почав опускати руки:
"Це був мій дім, моя душа. В мене було повне нерозуміння як жити далі та що робити, почалась депресія", – розповідає викладач, – "Але я зміг взяти себе в руки. Що давало мені сил? Мої рідні, близькі, а головне – учні. Вони на той час знали, що у мене трапилось та писали безліч листів підтримки".
На сьогоднішній день Сергій разом з учнями продовжують навчатись онлайн та опанували майже всі онлайн-інструменти, сайти та платформи для ефективного отримання знань. До уроків додаються різні види роботи: 3D-графіка, інтерактивні ігри, віртуальні екскурсії Україною та світом, створення відео, робота на онлайн-дошках. Викладач також планує створити свій чат-бот. Як і було раніше, учні беруть участь в усіх конкурсах, проєктах, олімпіадах та виставках. Та на питання "Чи складно так працювати" Сергій відповідає, що ні, адже посмішки дітей та їх жага до навчання дає стимул до розвитку. Ця історія ще раз наголошує, що вчителі важливі.
А якщо ви знаєте видатного вчителя, чия праця варта нагороди, номінуйте його чи її на премію Global Teacher Prize Ukraine 2024 та подаруйте шанс отримати мільйон гривень та престижну відзнаку.
Довідка
Нагадуємо, що Global Teacher Prize Ukraine відзначає вчителів-змінотворців з 2017 року. Два останні роки від початку повномасштабного вторгнення Премія не обирала найкращого вчителя країни, зосередившись на документуванні історій вчительства воєнного часу.
Цьогоріч Global Teacher Prize Ukraine повертається до формату професійної відзнаки найкращого серед кращих та головний переможець отримає 1 мільйон гривень для власного освітнього проєкту, вирушивши у подорож на Світову премію Global Teacher Prize.
Нагадаємо, до десятки найкращих вчителів світу, за версією премії Global Teacher Prize, вперше потрапив учасник з України – вчитель української мови та літератури Артур Пройдаков.
Уряд виділив ще майже 4 млрд гривень на будівництво фортифікацій та 2,5 млрд гривень регіонам на будівництво укриттів у школах
МОН обрало 25 шкіл для пілотування реформи профільної школи: у чому рішення
