Нижча якість освіти, брак вчителів, застаріле або відсутнє обладнання — це лише деякі з проблем, які доводиться долати школам у селах і невеликих містах.
І не кожен регіональний заклад освіти може похизуватися сучасним комп'ютерним класом або власною науковою лабораторією для занять з біології, географії, фізики чи інформатики. Тоді як у Києві чи в іншому обласному центрі можна знайти навіть не одну школу, де працюють з сучасними технологіями.
Уявіть, що дитина зацікавилася робототехнікою і хоче розвиватись у цьому напрямі нарівні з однолітками. У селі навряд чи буде такий гурток. Єдиний вихід для батьків — возити сина чи доньку на приватні уроки до міста. Якщо на це є час, кошти й в найближчому місті є такі заняття.
А якщо у сільській школі з'явиться інноваційне обладнання? Чи точно там буде педагог, який зможе розібратися, що це і як воно працює, та навчити цього дітей?
Міжнародна програма технічної допомоги EGAP, що виконується Фондом Східна Європа у співпраці з Мінцифрою, працює над тим, щоб мешканці будь-якого регіону — від столиці до віддаленого села — мали рівні можливості. Оснащення шкіл у регіонах — один з напрямів роботи.
Торік програма оголосила творчий конкурс. Учителям та дітям запропонували пофантазувати та зняти відео, якою буде їхня школа за 10 років. Які технології застосовуватимуть, якою буде шкільна програма і яке обладнання з'явиться. Для цього педагоги та учні знімали відеоролики та публікували їх на сторінках своїх закладів освіти.
А винагородою за креативність стали сучасні STEM-лабораторії з власними метеостанціями, інтерактивними панелями, цифровими мікроскопами, наборами роботизованих конструкторів, 3D-принтерами тощо.
Журі переглядало роботи дітей, а потім спілкувалося з адміністрацією шкіл, учителями, намагаючись зрозуміти, наскільки вони вмотивовані. Експерти розуміли, що обладнання можна передати будь-якій школі, але результати принесе лише його продуктивне застосування. А для цього потрібні люди — максимально зацікавлені, які горять своєю справою, яким важливо розвиватися. І цю мотивацію вони мають передавати дітям.
У конкурсі перемогла 21 пілотна школа з п'яти областей України: Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Одеської та Чернігівської. 11 закладів освіти отримали розширені комплекти обладнання. А ще 10 шкіл організатори, за підтримки IT-компанії EPAM, забезпечили 3D-принтерами, матеріалами для друку та всім необхідним для створення роботизованих моделей.
Ще торік одна з експерток програми, Юлія Масляна, викладала інформатику в Чернігівській школі № 3. Цікавилася сучасними технологіями в освіті, брала участь у різних проєктах, складала від школи громадський бюджет, щоб отримати нове обладнання. Спочатку робототехніка була для неї просто хобі, а згодом вона атестувалася як вчителька технологій, інформатики та керівниця гуртка робототехніки.
Конструювати роботів надихнула і дітей. У 2023 учні її школи вийшли спершу на обласний, а потім і на загальноукраїнський етап змагань з робототехніки.
«Я готувала дітей на конкурс, фінал якого був у Києві. Ми змагалися з дуже досвідченими командами, тому перед виступом я просила не засмучуватись, якщо нічого не виграємо. Для нас дійсно була важлива участь у змаганнях такого рівня. Але ми стали одними з п'яти переможців. Щастю не було меж! Я пишалась таким успіхом команди та кожної дитини», — пригадує Юлія.
Незабаром після конкурсу з нею зв'язався директор закладу освіти, де проходили змагання. Її розшукували як тренерку, яка підготувала успішну команду. Питали, чи зможе вона допомогти іншим школам та поділитися досвідом.
Вчителька інформатики заповнила анкету та пройшла конкурсний відбір як експертка з впровадження робототехніки Програми EGAP. Після цього розпочалася її робота з вчителями шкіл, які перемогли у конкурсі.
«Коли приїжджаєш у будь-яку з цих шкіл, бачиш ці обличчя, зацікавлені очі, то розумієш, що це було зроблено недаремно. Наприклад, у нас в Чернігівській області є Рудьківський ліцей Бобровицької громади. Він настільки маленький, що ми не могли знайти його, коли приїхали вперше. Думали — а яка з цих будівель ліцей? Але наскільки там вмотивовані вчителі і діти! Ми не мали на меті обрати саме сільські школи, але це точно мали бути не обласні центри. І ще нам важливо, щоб обладнанням постійно користувались, щоб воно не припадало пилом на поличках».
Робототехніка — це саме те сучасне й корисне, де учні можуть самі щось створювати, програмувати, фантазувати. Але для того, щоб вчити цього дітей, освітяни мали спершу навчитися самі.
Набори для робототехніки педагоги бачили вперше. Тож експерти проводили онлайн-заняття, розповідали, як ними користуватися, щоб далі працювати з дітьми.
Окрім цього, представники всіх шкіл збиралися на виїзні курси в Києві, відвідували сесії, майстер-класи, практичні заняття. Окремо було навчання від постачальників обладнання — вчилися працювати з 3D-принтерами та датчиками, а також з конструкторами для створення роботів. Вчилися і по регіонах. На базі однієї школи збиралися вчителі однієї області, а потім повертались і передавали отримані знання колегам та дітям.
«Покоління, яке ми навчаємо нині, вже народилося з гаджетами в руках, напевне, вони знають про сучасні технології набагато більше за нас, дорослих. Навчати дітей, які змалку чудово розбираються в техніці, може лише людина, яка буде на крок попереду», — зауважує Юлія Масляна.
Вона додає: будь-яку інформацію, яку вчитель надасть на уроці, учень може легко знайти в інтернеті. Тож яке основне завдання вчителя? Заохотити! Щоб дитині було цікавіше прийти на урок, послухати людину, ніж подивитись відео у YouTube чи TikTok.
А це точно працює?
У березні школи, в яких з'явилися STEM-лабораторії, показали перші результати своєї роботи. Діти, які донедавна ще не знали про програмування та моделювання, демонстрували роботів, що танцюють, прибирають та виїжджають на завдання.
У конкурсі взяли участь 11 закладів освіти з п'яти пілотних областей. Організатори наголошували, що презентувати виріб не обов'язково, але долучились майже всі. Щобільше, один з ліцеїв Волині представляли одразу п'ять команд, адже у дітей вирувала фантазія і кожен хотів показати щось своє.
Ліцей з Чернігівщини цікавився, чи можна використати додаткові детальки Lego. Так на конкурсі з'явився робокіт.
«Я дивилася на цього мегакота і думала: як вам це вдалося? Крім того, діти розробили гру для кота, використовуючи датчик кольору. На цьому не зупинились, бо ще зробили бджолу, яка рухалася полем. Окремо стояли роботизовані квіти для бджоли, які розробили дівчата. Фантазія дітей завжди дивує і надихає!», — поділилася враженнями Юлія.
Чи означає захоплення робототехнікою тепер, що далі дитина піде в IT? Не факт, але це вдалий старт.
«Не всі діти математики, не всі грають на музичних інструментах, танцюють. Тому і робототехніка та програмування не 100% для всіх, — ділиться експертка. — Школярі не приходять одразу з бажанням програмувати чи писати коди. Спершу їм просто цікаво, що таке робототехніка, головне на цьому етапі не втратити цю цікавість. Буває і так, що дитина приходить і їй не подобається. Але більшості хлопців і дівчат напрямок робототехніки на основі Lego заходить».
За годину занять діти використовують безліч навичок: розвивається моторика, вони непомітно для себе конструюють, моделюють робота в уяві, йдуть методом проб і помилок, прораховують. Для руху моделі використовується програмування.
«Вони розуміють, що запрограмували, все вийшло, машинка поїхала. Їм хочеться ще і ще. І це стимулює. Більш як половина тих дітей, які ходили на робототехніку, вже кажуть: я хочу займатися програмуванням. Це точно зацікавлює і заохочує. Звісно, не всі, але багато дітей потім пов'яжуть з технологіями своє життя», — додає Юлія. І сподівається, що у майбутньому робототехніка стане основним шкільним предметом, на одному рівні з математикою й мовами.
Нині Юлія Масляна, хоча і долучена до проєкту з роботи STEM-лабораторій в освітніх закладах, більше не працює в школі.
Наприкінці минулого року вона стала регіональною координаторкою програми EGAP у Чернігівській області. Тепер її робота — усі процеси, що стосуються електронної демократії та впровадження онлайн-послуг у регіоні. Каже, переходячи у громадський сектор, найскладніше було прощатися зі своєю школою та улюбленим 6-А, де була класною керівницею.
Зараз Юлія працює в чотирьох пілотних громадах області, намагаючись зробити державні послуги максимально доступними, зрозумілими та зручними для людей різного віку і соціального статусу.
Для цього фахівці програми будують сучасні «Дія.Центри», модернізують ЦНАПи, укомплектовують їх меблями та обладнанням, навчають людей похилого віку користуватися смартфонами, надають громадам «мобільні валізки». По суті — це програмне забезпечення для адміністратора ЦНАПу, яке дозволяє надавати державні сервіси на виїзді. Взявши таку «валізку», спеціаліст може виїхати до маломобільної людини, наприклад, у лікарню, і надати державну послугу.
Дружна команда, професіонали своєї справи, круті наставники та можливість впроваджувати важливі зміни у регіоні компенсують ностальгію за школою. Тим паче, що один з напрямів роботи все одно пов'язаний з освітою та дітьми.
У Києві оголосили про старт проєкту "Ментальна варта" в закладах освіти: у чому рішення
Рішення для перемоги: школярі Мукачева зібрали ще понад 65 тисяч гривень для воїнів ЗСУ
В Україні створять першу STEM-екосистему, що забезпечуватиме дівчатам доступ до навчання у сферах науки та технологій
Міністерство оборони для військовозобов'язаних, призовників та резервістів запустило мобільний застосунок "Резерв+", де можна буде оновити… Читати більше
Тепер сім’ї полеглих захисників матимуть всю актуальну інформацію про доступну для них допомогу і способи… Читати більше
Глава держави Володимир Зеленський підписав закон про посилення штрафів за ухилення від військового обліку та… Читати більше
Повномасштабне вторгнення вплинуло на багато галузей, в тому числі і змінило підхід до освіти. Однак,… Читати більше
Кабінет Міністрів ухвалив постанову "Щодо протидії негативним наслідкам функціонування азартних ігор в мережі Інтернет", якою… Читати більше
Президент російської федерації володимир путін заявив, що російські війська, мовляв, не збираються захоплювати Харків, а… Читати більше
Цей сайт використовує Cookies.