У столиці активістка малює надписи на асфальті перед бар’єрами: навіщо таке рішення

Київська активістка малює надписи крейдою на асфальті, щоб привернути увагу до безбар'єрності.

Про це пише Рубрика, посилаючись на Інстаграм активістки.

У чому проблема?

Через бойові дії в країні збільшується кількість людей з набутою інвалідністю та різними травмами. Відтак, реагувати та змінювати ситуацію з недоступним безбар'єрним простором стало необхідністю.

Для ветеранів та ветеранок з інвалідністю, цивільних, які стали жертвами війни, довгі круті сходи, схожі на трампліни пандуси, високі бордюри, вузькі ліфти, слизька підлога — це все перешкоди. 

Тому навколишній простір має бути доступним, безпечним та комфортним для всіх людей. 

Яке рішення?

"Інклюзивність міського простору – це не лише про точкові рішення у вигляді пандусів, понижень чи тактильної навігації, в першу чергу це про спосіб мислення", – коментує Марія.

Як це працює?

Активістка пересуваючись містом почала підписувати ті місця на тротуарах, які не придатні для людей на візках.

На кшталт, це надписи:

• "Крісло колісне тут не проїде",
• "Де пониження?",
• "Тут має бути рівне покриття".

Зі слів активістки, потребу в безбар'єрності відчувають не лише люди з інвалідністю, але й нормотипові люди, коли несуть важкі валізи чи підвернули ногу.

Вона закликає міську владу шукати найпростіші й найдешевші рішення, зокрема надземні пішохідні переходи замість підземних переходів із "ненормативними ухилами й ліфтами, які не працюють".

"У першу чергу інклюзивність – це про людиноцентричність. Але поки місто буде виділяти мільярди гривень на нікому непотрібні розвʼязки та мости, ігноруючи альтернативу автомобілям у вигляді розвитку громадського транспорту та велоінфраструктури – Київ інклюзивним та людиноцентричним не стане", підкреслила активістка.

Своєю чергою депутатка міськради Ксенія Семенова закликала киян продовжити ініціативу Марії.

Нагадаємо, що більшість житлових будинків в Україні не відповідає нормам безбар'єрності. Враховуючи, скільки людей щоденно отримують різні поранення через війну, давно існуюча проблема стає ще серйознішою. В Україні запустили опитування про рівень безбар'єрності будинків.

Окрім того, Рубрика писала, що ситуація з безбарʼєрністю українських та, зокрема, столичних закладів освіти була складною і до повномасштабної війни.Проте зараз реальність така, що: серед студентів/-ок, викладачів/-ок та персоналу, побільшає людей, які мають інвалідність або певні травми, отримані внаслідок бойових дій, обстрілів тощо.

Відтак, реагувати та змінювати ситуацію з недоступним освітнім простором стало необхідністю. Читайте як це зробити у нашому матеріалі: "(Не)доступність київських університетів: як зробити освітній простір безбарʼєрним та інклюзивним".