Українські полярники розповіли про встановлення пасток для повітря: навіщо це рішення

Українські дослідники полярної станції "Академік Вернадський" встановили пасивні сенсори, які ще називають "пастками" повітря.

Про це пише Рубрика, посилаючись на Фейсбук Національного антарктичного наукового центру.

У чому проблема?

Науковці знаходили мікропластик скрізь: і в глибинах океанів, і в антарктичному льоду. А тепер, як показали нові дослідження, його виявили ще й у хмарах на вершинах двох японських гір.

Так, хмари біля вершин Фудзі та Ояма містять концентрації крихітних шматочків пластику.

Це підкреслює, що забруднення може поширюватися на великі відстані та споганювати врожаї та воду через "пластиковий дощ".

Окрім того, засоби, що включають креми, олії та спреї, часто містять силоксан D5, який використовують для надання волоссю блиску та правильної структури. За словами дослідників, силоксан негативно впливає на дихальні шляхи, печінку та нервову систему лабораторних тварин.

"Попередні дослідження на тваринах показали, що силоксан D5 є "дуже стійким" у навколишньому середовищі та може накопичуватися в організмі, "існує мало інформації про його вплив на людину"", кажуть дослідники.

Яке рішення?

На архіпелазі Аргентинських островів встановили спеціальні пристрої, які ще називають "пастками" повітря.

Таким чином науковці на "Вернадському" досліджуватимуть повітря на наявність силіконів.

Ці сенсори складаються зі спеціальних матеріалів, які накопичують леткі забруднювальні частки. Вони працюють подібно до фільтрів, і не потребують джерела живлення.

Як це працює?

Полярникам треба буде час від часу перевіряти "пастки":

• чи не здуло їх вітром,
• чи не використовують їх птахи для гніздування.

"Сенсори мають "впіймати" циклічні леткі метилсилоксани, якщо вони містяться в повітрі. Це група силіконових рідин, що часто використовується в косметичних засобах та промислових продуктах (хімічні розчинники, рідини для чищення тощо)", – пояснили полярники.

"Пастки" встановлював метеоролог Олександр Надточій. У ході роботи він мав певний час не використовувати силіконовмісні засоби гігієни:

• шампуні,
• зволожувальні та сонцезахисні креми.

Фільтр треба було акуратно зачепити гачками колби, не торкаючись його руками. Це було доволі непросто в антарктичних умовах з постійним вітром.

Пасивні сенсори встановили на п'яти локаціях:

• на двох островах північніше "Вернадського" – це напрямок, з якого переважно дме вітер;
• на двох островах південніше станції, куди дме вітер, і, можливо, "Вернадський" чине забруднювальний вплив на ці острови;
• безпосередньо на даху наукового центру.

"Пастки" встановили щонайменше на три місяці. Після завершення забору повітря їх відправлять до Норвегії для аналізу.

"Отримані результати покажуть, чи переносяться метилсилоксани на великі дистанції. Якщо сполуки будуть знайдені в пасивних сенсорах на перших двох островах північніше станції, це може стати доказом того, що вони потрапили туди з "великої землі", – пояснили науковці на антарктичному континенті.

У межах проєкту досліджуватимуть також зразки осадів, водоростей, крилю, ґрунтів і мохів з Антарктики.

Подібні дослідження проведуть також учасники польської антарктичної програми неподалік їхньої станції "Арцтовський".

Дослідники планують, що в травні всі проби відправлять у Норвегію. Там вчені аналізуватимуть, чи присутні в них визначені силіконові рідини і в яких концентраціях.

До кінця 2024 року очікується отримати попередні результати досліджень.

Нагадаємо, що перша станція державного моніторингу атмосферного повітря з'явилася на Сумщині у місті Конотопі.