ВПО - Великий Приклад Об’єднання: в Україні створили серію роликів про переселенців
Благодійний фонд "Право на захист" створив серію роликів про переселенців, що зуміли інтегруватися у свої нові громади. Розповідаємо, як працює це рішення та для кого воно буде корисним.
Про це інформує Рубрика.
У чому проблема?
Соціальна адаптація внутрішньо переміщених осіб є не просто важливим питанням, а необхідністю для суспільства.
За інформацією Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, станом на листопад 2023 року в Україні нараховують 4,9 млн внутрішньо переміщених осіб. 3,6 млн з них стали переселенцями після 24 лютого 2022 року.
Ці люди змушені починати життя з нуля в незвичних умовах:
- шукати роботу, житло,
- налагоджувати доступ до медичних та інших важливих послуг,
- вибудовувати соціальні зв'язки в новій громаді.
Яке рішення?
Запорукою вдалої інтеграції ВПО є здоровий безконфліктний діалог у громадах і поширення об'єднувальних наративів у суспільстві. Цій темі треба приділяти належну увагу, регулярно й відкрито обговорювати, а також постійно розробляти ефективні інструменти на державному та локальному рівнях. Один із них — медіакампанії, які сприяють порозумінню.
Благодійний фонд "Право на захист" у межах напряму Соціальної згуртованості та порозуміння розробив серію відеороликів, у яких внутрішньо переміщені особи розповідають свої історії інтеграції. Ці відео про взаємодопомогу й повагу до досвіду кожного, єднання й неймовірну жагу до життя. А також про те, як завдяки спільним зусиллям виграють усі. Переглянути відео можна за посиланням.
Як це працює?
Дуже важливо формувати й просувати меседжі, що об'єднують суспільство. Медіакампанії з чіткими зрозумілими меседжами впливають на аудиторію, що дозволяє і ВПО, і громадам, що їх приймають, легше порозумітись та уникнути конфліктів. Справжні приклади успішної інтеграції переселенців, живі історії й емоції підкріплюють правильні меседжі й працюють на подолання стигматизації серед всіх цільових аудиторій.
"Коли запитуєш у людей, які вимушені були покинути свій дім і переїхати, що їм потрібно для інтеграції в нову громаду, вони часто відповідають: «житло й робота». Але коли базові потреби вдається задовольнити, люди прагнуть нових друзів, підтримки, реалізації своїх талантів і вмінь – тобто соціалізації. Відчуття належності до громади грає вагому роль в успішній інтеграції. Для цього дуже важливо налагодити діалог і комунікацію в громаді. Саме про це розповідають герої наших відео та своїм прикладом доводять важливість гуманності, співчуття й турботи, які згуртовують українців", – каже Наталя Проскуренко, координаторка напряму Соціальної згуртованості та порозуміння БФ "Право на захист".
Герої роликів:
- Людмила — двічі переселенка. Від війни вона з родиною втекла спершу з Луганщини у 2014, потім — з Енергодара у 2022. У Запорізькій області сім'я встигла почати життя «з нуля»: придбати житло й народити другу доньку. Утім повномасштабне вторгнення змусило сім'ю переїхати знову. Зараз Людмила з родиною живе в Ладижині Вінницької області, працює, виховує дітей і разом із чоловіком бере активну участь у житті громади. Історія про окупацію, втрати, віру в майбутнє та нове життя.
- Лідія Миколаївна втекла від війни на Сході України у 2014 році. З Горлівки вона переїхала в Кривий Ріг, де живе вже 9 років і де зустріла повномасштабне вторгнення. Жінка веде активне громадське життя, навіть була нагороджена подякою від місцевої влади. Неймовірна історія про волонтерство, тугу за українським Донбасом і віру в перемогу України.
- Денис та Анастасія — психологи й педагоги за освітою, художники за покликанням. У березні 2022 року переїхали в Дрогобич із Запоріжжя, виховують трьох дітей і допомагають іншим вимушено переміщеним особам знайти себе на новому місці. А також беруть активну участь у культурному житті громади: проводять арттерапії, влаштовують виставки й малюють мурали. Денис та Анастасія: про власний досвід переміщення й інтеграції, необхідність об'єднуватись і бажання повернутися додому.
- Ганна разом із дитиною втекла від війни з Харкова після початку повномасштабного вторгнення. Нове життя почала в Луцьку. Вона отримала грант, відкрила медіашколу для дітей і дорослих, започаткувала групи підтримки для внутрішньо переміщених осіб і продовжила співати. Про нових подруг, як жити тут і зараз та не втратити можливість сміятися.
- Михайло Едуардович — стоматолог із Нової Каховки. Після початку повномасштабного вторгнення разом із родиною переїхав на Полтавщину, у село Нехвороща. Поновив роботу на новому місці й продовжив дарувати людям усмішку. А військових і тих, хто не може оплатити послуги, чоловік лікує безоплатно. Про страшну дорогу з Херсонщини під кулями, допомогу нових сусідів і плани на майбутнє.
Попри відмінність життєвих шляхів і досвіду, в усіх нас є спільні переживання: за власне життя, родину, дітей, воїнів і долю нашої країни загалом. А ще нам потрібне усвідомлення причетності до чогось надважливого.
Взаємодопомога, співчуття й готовність об'єднатися – усе це визначає нашу можливість творити щасливе майбутнє для всіх.
Нагадаємо, під час форуму Human Capital UA відбувається відвертий обмін думками на тему розвитку людського капіталу між урядовцями, підприємцями, представниками громадського сектору, соціологами та іншими фахівцями.
"Рубрика" відвідала всі його панелі й розповідає, які напрямки пропонують різні стейкхолдери для пошуку рішень цього вкрай складного для України питання. Читайте про це в статті Рубрики "Як повернути наших людей, щоб відновлювати Україну".
З великого виробничого цеху — в маленьку пекарню: як сім'я з Сєвєродонецька з нуля продовжила власний бізнес
Іскра надії: як вінничанка створила український хор у Фінляндії та допомагає дітям знайти хобі
