Цивільні полонені та їхні родини майже не знають про свої права: яке рішення

Родини цивільних полонених, яких викрала Росія, а також звільнені з полону громадяни недостатньо знають про всі права та гарантії, які надає держава. Це наслідки не до кінця працюючого закону про соціальний і правовий захист цивільних заручників та їхніх сімей, вказують правозахисники.

 У чому проблема?

Росія ще з 2014 року почала викрадати та переслідувати цивільних осіб на окупованих територіях України, а також українських громадян на території РФ. Громадян України затримували на довгі місяці та роки, а їхні родини та вони самі залишалися наодинці з цією проблемою – держава не мала ані ефективного механізму звільнення, ані дієвої програми підтримки родин.

Як розповіла виконавча директорка Медійної ініціативи за права людини (МІПЛ) Тетяна Катриченко, лише рік тому набрав чинності закон про соціальний і правовий захист тих, хто був позбавлений свободи внаслідок збройної агресії проти України – військовополонених та цивільних заручників та їхніх сімей.

Правозахисниця вказала, що після початку повномасштабної війни кількість затриманих РФ громадян зросла.

"Якщо станом на 24 лютого 2022 року у списку СБУ було 301 прізвище, то зараз лише у списках  МІПЛ понад 1300 прізвищ. Насправді затриманих, викрадених може бути у 3-4 рази більше – точну цифру ми вказати не можемо через триваючу окупацію та щоденні затримання", – коментує Катриченко.

Крім того, за даними Кримської правозахисної групи (КПГ), Росія утримує щонайменше 180 громадян України, ув'язнених в окупованому Криму через політичні мотиви.

За законом, цивільні заручники та їхні родини можуть отримати щорічну та одноразову грошову допомогу, медичну реабілітацію, оплату правової допомоги, забезпечення житлом для тимчасового проживання, освітні пільги тощо. Також має зберігатися робоче місце за людиною, яку викрала Росія. Але ці гарантії люди можуть отримати лише після того, як комісія, утворена при Мінреінтеграції, підтвердить факт позбавлення волі.

Але, за словами директорки з адвокації Центру прав людини ZMINA Альони Луньової, положення закону не виконуються в повній мірі на практиці.

"Хоч родини полонених, з якими ми спілкувалися, та правозахисні організації сприймають закон загалом позитивно, але є ряд проблем. Зокрема, багато родин не розуміє, як працює Комісія, яка діє при Мінреінтеграції і встановлює факт позбавлення свободи внаслідок війни. Адже комісія приймає рішення в закритому режимі і мало комунікує із людьми, це призводить до недовіри родин полонених", – коментує Луньова.

Серед інших проблем, на які вказують правозахисники: родичі цивільних заручників фактично не знають і не користуються іншими, окрім фінансової, формами підтримки від держави.

Анастасія Калініна, юристка КримSOS, також вказує, що державних грошей на покриття професійної юридичної допомоги недостатньо. Наразі максимальний розмір відшкодування становить – 53 680 гривень, хоча вартість послуг адвокатів, які працюють в окупації чи захищають українців в Росії, обраховується в сотнях та тисячах доларів.

Також, за законом, держава має надати тимчасове житло, адже потерпілі люди часто виїжджають з окупації.

"Часто з житлом допомагають або волонтери, або знайомі постраждалих людей. Але державні органи не відповили нам, чи надають вони комплексно таку допомогу", – зазначила Анастасія Калініна.

Крім того, коли правозахисники робили запити до різних органів, які мають надавати допомогу за законом, то не всі вони надали чітку інформацію щодо кількості звернень від людей, видів і кількості допомоги тощо. Калініна каже: здається, що жоден державний орган не відслідковує, як працюють та гарантії, що надає закон цивільним заручникам та членам їхніх сімей.

 Яке рішення?

Правозахисники наголошують, що держава має визначити конкретний орган, який би працював з цивільними заручниками та відслідковував ефективність державної допомоги.

Крім того, Комісія, яка встановлює факт полону, має почати працювати прозоро і ухвалювати рішення у відкритому режимі, щоб про це знали родичи цивільних заручників.

І дуже важливо, на що вказує Альона Луньова, – держава має активніше інформувати родини полонених та звільнених з полону про те, які права та гарантії вони мають. За словами правозахисниці, необхідно спланувати та провести спільну з державними органами та громадськими організаціями інформаційну кампанію серед цільової аудиторії.

Також правозахисники вважають, що державі варто впровадити процедури відбору представників громадських організацій для участі в роботі комісії.

Як це працює?

За словами правозахисників, такі рішення з боку держави дозволять ефективно та повністю реалізувати на практиці закон про соціальний і правовий захист полонених та їхніх родин. Ці дії будуть дуже важливими для тих тисяч полонених українців і їхніх родичів, щоб люди відчували підтримку держави і не були вимушені самостійно боротися із проблемами.

Крім того, прозорість державної політики щодо цивільних полонених дозволить й правозахисникам відстежувати, наскільки ефективно держава допомогає постраждалим, та вчасно реагувати на недопрацювання.