Рішення для перемоги: українські волонтери маскують захисників

У проєкті "Замаскуй військового" наймолодшому волонтеру 3 роки, а найстаршому – 84! Усі – від малечі до літніх людей – з усіх куточків України згуртувалися, аби маскувати українськихх захисників.

Про історію волонтерів розповідає ШоТам, цитує Рубрика.

У чому проблема?

У тяжку для країни годину жодна свідома людина не залишилася осторонь і всіляко допомагає Збройним Силам України, теробороні, тимчасово переміщеним особам, навідує поранених у госпіталях, збирає та везе гуманітарну допомогу людям у населені пункти, які були під окупацією ворога.

Наразі на фронті є великі потреби у маскувальних засобах. Українська армія на передовій постійно потребує маскувальних сіток – про це говорять і самі військові, і волонтери, які возять необхідну допомогу на передову.

Також українські розвідники, снайпери та коригувальники вогню для захисту українських земель мають залишатися максимально непомітними. У цьому їм допомагають "кікімори" – маскувальні костюми у вигляді пончо, що здатні врятувати життя. Вони дозволяють військовим бути одночасно і зеленню, і листям, і навіть снігом у зимову пору.

Яке рішення?

"Кікімори" – маскувальни сітки для українських захисників волонтери в Україні масово плетуть ще з 2014 року.

Як це працює?

"Приходить у приватні повідомлення відгук від військового: "Дівчата, ми вам у ноги кланяємось, вчора ваші кікімори врятували двох наших хлопців. Дрони просто загубили їх на галявині і не знайшли"", — Світлана Панченко-Вепшина, керівниця проєкту "Замаскуй військового".

Ця команда — справжній рій українських волонтерів від 3 до 84 років, об'єднаних у єдину мережу. Вони виробляють маскування для захисників будь-де: вдома, в підвалах та навіть в електричках.

А об'єднала їх волонтерка Світлана Панченко-Вепшина разом з благодійним фондом "Рій". Спершу вона робила маскування вдома разом зі своїми дітьми.

"Вони сатали мені мішковину, я це все наплітала", — Світлана Панченко-Вепшина, керівниця проєкту "Замаскуй військового".

Потім до справи доєдналися сусіди, а пізніше — інші жителі міста.

"Дуже багато було запитів: "Будь ласка, вишліть мені додому, я буду все це робити вдома. Я не можу приїжджати до волонтерського центру, тому що в мене дитина" або щось іще", — Світлана Панченко-Вепшина, керівниця проєкту "Замаскуй військового".

Люди прагнули долучитися до боротьби, і Cвітлана дала їм таку можливість. Аби масштабувати виробництво, почала співпрацю з благодійним фондом "Рій".

"Ми вже сплели на той момент близько 500 виробів, які були дуже затребувані, на які в черзі стояли по 1,5-2 місяці. Не вистачало адміністративного ресурсу, щоб все це масштабувати. І фонд сказав: "Давайте робити"", — Світлана Панченко-Вепшина, керівниця проєкту "Замаскуй військового".

Разом вони розробили логістику волонтерства на дому.

Так зародився проєкт "Замаскуй військового". Робота починається зі збирання мішків у обсмажувальників кави з різних країн. Ці мішки ріжуть та фарбують у двох імпровізованих цехах.

"Ось така мішковина до мене потрапляє. Вона, як бачите, такого жовтенького кольору. Кидаємо цю сировину до каструлі з окропом. Після цього ми розташовуємо її на сітчатій поверхні, аби воно стекло", — Олександр, волонтер.

Далі волонтери по всій країні розбирають мішковину на нитки — сатають.

"Наймолодшому нашому майстру три рочки, який вдома з мамою сатає, а найстарший — це дідусь, якому зараз 84 роки. Він отримав інсульт, і таким чином коли сатає він ще й руку свою пропрацьовує. І нам допомагають так само люди з інвалідністю", — Юлія Рухайло, волонтерка.

Нитки з мішковини відправляють додому іншим волонтерам, які плетуть маскування.

"Я зараз плету плащик. Для кожного виробу в нас є технічне завдання. Цей плащ — із щільністю 50%, ми його плетемо в одну ниточку", — Анна Дегтяр, координаторка проєкту "Замаскуй військового".

"Ми використовуємо для плетіння три кольори. Основний колір — це сіно. Це природний колір мішка. Також ми використовуємо фарбовані ниточки. Це бурий колір, ну і зелений колір, звісно — це колір нашої зеленої травички", — Анна Дехтяр, координаторка проєкту "Замаскуй військового".

Чохли для маскування шиють юні швачки-волонтерки.

"У нас є основна робота, і нам дають ці волонтерські завдання. Дівчата кажуть: «Все, ми спочатку шиємо волонтерську роботу, а потім все інше", — Дар'яна, волонтерка.

Готове маскування потрапляє до логістичного центру, а звідти пакунки летять до рук захисників. Кожна деталь маскування створена за попередньою консультацією із ЗСУ.

Усі матеріали підібрані так, що їх не видно навіть у спеціальні інфрачервоні прилади. За 4 місяці "Рій" уже зібрав першу партію маскування для снайперів.

"Зараз ми передали 50 комплектів, до яких входять 50 накидок на зброю, 50 нашоломників, 50 плащів, 50 накруток на ствол і 50 рем-наборів", — Світлана Панченко-Вепшина, керівниця проєкту "Замаскуй військового".

І це лише початок! Аби забезпечити потреби сухопутних сил, потрібно 450 людей та більше сировини.

Тому "Рій" запрошує до себе всіх, хто готовий долучитися до маскування військових.

Якщо ви готові плести, фарбувати або сатати вдома, переходьте за посиланням у дописі. Адже що більший рій, то швидше він прожене ведмедя, який заліз до його вулика!

Як повідомляла Рубрика, у Житомирі в Центральній міській бібліотеці імені Василя Земляка діти допомагають дорослим плести маскувальні сітки для українських захисників. Щомісяця вони плетуть до 30 сіток.

Нагадаємо, миколаївські волонтери у Києві розгорнули маскувальну сітку, яку визнали найбільшою в Україні.

Також Рубрика писала, що волонтерська спільнота "В'язані речі для воїнів" в'яже теплий одяг на фронт і у шпиталі з серпня 2014 року. За цей час понад 2600 майстринь з усього світу зв'язали та передали захисникам України понад 23 тисяч теплих шкарпеток, шапок, балаклав, пальчаток і поясів.

Минулої зими в'язані речі на фронт надсилали не тільки зі всієї України, а і з США, Грузії, Польщі, країн Балтії.