У столиці відбулося прощання з народною співачкою Ніною Матвієнко

11 жовтня у Київській Національній філармонії відбулося прощання зі співачкою та народною артисткою України Ніною Матвієнко, яка пішла з життя 8 жовтня у віці 75 років. Десятки людей прийшли висловити співчуття родині співачки.

Про це повідомила кореспондентка hromadske з місця події.

У залі розмістили фото родини разом з Ніною Матвієнко, нагороди співачки. Також лунали її пісні.

Попрощатися з артисткою прийшли мер Києва Віталій Кличко та Валентина Ковальська — учасниця тріо "Золоті ключі", у якому співала разом із Матвієнко та Марією Миколайчук.

"Ми пережили нелегкі часи. Ми пережили гоніння, бо ми співали козацькі, стрілецькі, повстанські пісні, пісні патріотичні, пісні календарно-обрядові. Ми їздили на Рівненщину, на Полтавщину, ми збирали ці пісні, намагалися виконувати так, як виконують в регіонах", — поділилася Ковальська.

Як розповіла журналістка Суспільного, прийшло пропрощатися настільки багато людей, що стояли від філармонії аж до зупинки "Європейська площа" (понад 200 метрів).

На прощання прийшли донька Ніни Антоніна Матвієнко разом з чоловіком Арсеном Мірзояном.

Донька артистки Тоня Матвієнко розповіла, що сама співачка хотіла, щоб на її похоронах люди не плакали, а посміхнулися і згадали про неї щось хороше.

"Моя мама — це і є Україна. І ще раз хочу сказати дякую, що такий вклад зробила для України, я тепер буду її слухати й завжди знати, що вона поряд", зазначила вона.

Також донька народної артистки розповіла, що її мати виховала та прищепила їй любов до всього українського. На церемонії прощання виступав Національний хор імені Григорія Верьовки, у якому свого часу працювала Ніна Матвієнко.

"Найбільше — людяність. Найбільший її талант. Оце все, що вона завжди несла людям — щиро, щирою правдою, і тому такою вона і запам'яталася мені і всім іншим", — поділився спогадами виконувач обовʼязків генерального директора — художнього керівника Національного хору імені Григорія Верьовки Ігор Курилів.

Зокрема попрощатися прийшла дівчина Тетяна, координаторка музичних проєктів.

Вона знала Ніну особисто, познайомилися на музичному дитячому конкурсі "Зоряний янгол" 4 роки тому, де артистка була суддею. Ніна була їй як мама, зізналася дівчина. І додала, що їй досі не віриться, співачки не стало. Востаннє бачила Ніну в реанімації в четвер, 5 жовтня.

Попрощатися прийшов також і співак Дмитро Монатик. Він зауважив, що Ніна Матвієнко — це легенда, яка буде "жити вічно", і музична молодь має зробити все для того, щоб продовжувати цю легенду.

"Вона як ніхто знала, що таке надихати, і як ніхто вміла це робити", підкреслив співак.

Ніні 10 жовтня мало б виповнитися 76 років. Про смерть артистки повідомила її донька Тоня Матвієнко 8 жовтня. Тоді вона не уточнила жодних подробиць про те, як і коли саме це сталося.

Довідка про життя співачки

Ніна Матвієнко народилася 10 жовтня 1947 року в селі Неділище Житомирської області. Була п'ятою дитиною в селянській сімї. А загалом батьки Ніни загалом мали 11 дітей.

Мати Антоніна мала співочий талант, могла співати в три, навіть у 4 голоси. Наприкінці 1970-х років Ніна Матвієнко записала диск із материними піснями.

Родина жила бідно. Щоб якось полегшити собі життя, батьки вирішили віддати Ніну до інтернату. Там один із вихователів карав її за найменшу провину, годинами тримав у кутку на колінах, загадував виконувати найважчу роботу.

До 9-го класу Ніну Матвієнко перевели до Коростеня. Там дівчина займалася легкою атлетикою й акробатикою, співала пісні Людмили Зикіної.

Після закінчення інтернату Ніні довелось влаштувалася на коростенський завод "Хіммаш". Але бажання співати було таким сильним, що 1966 року Матвієнко записалася в студію Хору імені Григорія Верьовки. Через два роки стала його солісткою.

Співачка вела активну концертно-гастрольну діяльність ще з 1967 року. У її творчому репертуарі платівки із записами українських народних пісень, аудіокасети, компакт-диски із записами різних за жанром творів.

Народна артистка брала участь у Помаранчевій революції та Євромайдані.

Новий період у творчій долі пов'язаний з роботою в Національному ансамблі солістів "Київська камерата", солісткою якого вона стала з 1991 року. Виразний характер фольклорного співу співачки гармонійно поєднувався з академічним стилем виконання "Камерати", розширивши художній репертуар колективу.

У 1971 році Ніна одружилася з молодим художником Петром Гончарем. Від нього народила сина Івана, за ним Андрія, а потім дочку Антоніну. Сини пішли шляхом батька і стали художниками. А дочка стала співати, наслідуючи маму.

У репертуарі співачки було багато народних пісень, серед них обрядові, ліричні, гумористичні, пісні-балади, українські пісні XVII—XVIII сторіччя. Ніна Матвієнко співпрацювала з відомими вітчизняними композиторами сучасності.

Вона також зіграла в телевиставах ("Маруся Чурай", "Катерина Білокур", "Розлилися води на чотири броди"), художніх фільмах ("Солом'яні дзвони", "Пропала грамота"), радіовиставах ("Політ стріли", "Кларнети ніжності"). Співачка озвучила низку науково-популярних кінофільмів і кілька теле- і радіопрограм.

Як писала Рубрика, у віці 75 років померла одна з найвідоміших українських співачок та народна артистка України Ніна Матвієнко.