Рішення для перемоги: на Житомирщині літня пані шиє для українських захисників особливі подушки

82-річна пані Валентина з Житомирщини, яка тимчасово була вимушена через війну переїхати на Хмельниччину, шиє особливі подушки для українських воїнів. Щоб підтримати наших захисників, вона облаштувала справжній цех.

Про це розповіли волонтерки виданню ШоТам, пише Рубрика.

У чому проблема?

Під час війни тисячі небайдужих намагаються допомогати військовим. Адже навіть на передовій, нашим захисникам потрібен хоч якийсь домашній затишок. А також відчувати, що тебе пам'ятають і вірять.

Окрім того, таке як речі першої потреби, швидко перетворюються на ганчір'я під час обстрілів, та й випрати речі не завжди є можливість.

Яке рішення?

Як зазначають, на початку великої війни пані Валентина евакуювалася з Житомирщини на Хмельниччину. Там вона взялася готувати тушкованку та робити окопні свічки для наших воїнів.

Коли окупанти накивали п'ятами з півночі України, повернулася до рідної хати. Але і там без діла не сиділа: допомагала різати тканину для маскувальних сіток.

Одного разу від знайомої почула, що та шиє подушки для танкістів: ідея пані Валентині сподобалася. Удома знайшла рештки тканин і взялася до шиття.

Як це працює?

Уже за кілька днів перші подушки поїхали на фронт.

"У фейсбуці хлопчик написав: "Це те, що треба". І коли я отримала таке добро, то ми вже не зупинялися, ми шили й шили", повідомила Валентина Мініна.

І почалося: сусіди стали приносити тканину, волонтери — надсилати синтепон. Долучилися сусідки, подруги та їхні онуки.

"У вільний від школи та гуртків час я пишу листівки, 90-й псалом або відношу тканину від бабусі до Валентини Миколаївни", розповідає Вероніка Іванова, школярка, волонтерка.

Як розповіли активістки, пані Валентина власноруч шиє кожну подушку. Уже пошили і відправили захисникам понад 3000 подушок.

"Оце для прифронтового шпиталю. Подушка така, що наволочку можна і поміняти, і випрати, і зручно", — пояснює пані дуже поважного віку Валентина Мініна.

Нині в команді пані Валентини працює 6 майстринь: одні шиють, інші наповнюють подушки.

"Ріжемо отак для зручності. Наповнюємо до країв, розрівняли…", пояснила Людмила Васютіна, пенсіонерка, волонтерка.

Потім зять пані Валентини разом з іншими небайдужими відвозить подушки волонтерам. Так допомога від швачок потрапляє на фронт та до шпиталів.

"Везуть скрізь: у Бахмут везуть, у Краматорськ везуть, у Запоріжжя. І потім вони нам надсилають навіть звіти: військові з нашими подушками. Воно дуже надихає і гріє душу", ділиться Валентина Мініна.

Подушки від пані Валентини дають змогу військовим краще виспатися на фронті.

А танкісти та водії підкладають їх під поперек, рятуючи спину від забоїв.

Разом з подушкою український воїн отримує смаколики та підбадьорливу записку. Це допомагає захисникам не тільки краще відпочити, а й мотивує рухатись до Перемоги.

"Не зупиняюсь, тому що хочу, щоб було все добре. Хочу, щоб перемогли, і вірю в те, що переможемо!", — Валентина Мініна, пенсіонерка, швачка.