В Україні з'явилася система публічного моніторингу земельних відносин: як працюватиме рішення
Кабінет міністрів ухвалив рішення щодо створення в Україні системи публічного моніторингу земельних відносин. Це передбачає постанова №474 «Про публічний моніторинг земельних відносин».
Доступ до результатів публічного моніторингу земельних відносин та ринку земель буде відкрито для необмеженої кількості користувачів.
Зокрема, щомісячно публікуватимуться результати моніторингу у текстовому, графічному, картографічному і табличному форматах. Інформація не матиме обмежень з доступом у розрізі областей, районів та територіальних громад.
Як працюватиме рішення?
Система моніторингу стане складовою частиною Державного земельного кадастру. А оприлюднена в ній інформація буде доступна через сайт Держгеокадастру та на Єдиному вебпорталі відкритих даних.
Постанова також окреслила коло суб'єктів, які проводитимуть моніторинг земельних відносин. А також визначила перелік даних, необхідних для здійснення публічного моніторингу земельних відносин.
Документ був розроблений Мінагрополітики й Держгеокадастром на виконання низки законів України.
У чому проблема?
Водночас нагадаємо, що ідея моніторингу земельних відносин належала ще уряду Гройсмана.
У форматі пілоту перший Моніторинг земельних відносин був проведений в Україні в 2015 році за підтримки Світового банку. Дослідження акумулювало дані шести відомств: Держгеокадастру, Мін'юсту, Державної фіскальної служби, Держстату, Держводагентства, Державної судової адміністрації.
Ще один пілотний проект щодо проведення моніторингу земельних відносин реалізовувася в 2017 році.
Моніторинги земельних відносин за 2015 – 2017 роки дозволили виявити тенденції розвитку земельних відносин, проблемні питання під час збору та аналізу інформації, а також окреслити перспективи подальшого розвитку системи моніторингу.
Наприклад, серед проблем, виявлених у процесі проведення Моніторингу, були несвоєчасне надання інформації, подача інформції в неуніфікованій формі, дублювання інформації, помилки у форматі подачі даних. Також відзначено випадки, коли важливі для прийняття політичних рішень дані не фіксувалися та/або не надавалися у форматі регулярних звітів.
