В Ужгороді дівчинку з ДЦП на інвалідному кріслі не пускали до дитячого клубу: в чому причина
На Закарпатті співробітники ужгородського розважального центру Kids Club не пустили до закладу 8-річну дівчинку з ДЦП, яка приїхала інвалідним візком. Пояснили це тим, що колеса коляски брудні та забруднюють підлогу. Попри те, що дорослі, що супроводжувала дитину, запропонували навіть помити колеса, співробітники центру були проти.
Про це повідомляє OBOZREVATEL.
У середу 3 травня 8-річна підопічна Тетяни Мачабелі, директорки громадської організації "Неємія", вирушила на день народження однокласниці до розважального центру Kids Club в Ужгороді Закарпатської області. У дівчинки ДЦП, єдина можливість для неї пересуватися – або інвалідне крісло, або вона має повзати.
"Розумієте, це вперше у житті дівчинку хтось запросив на день народження. Вона спочатку не хотіла йти, потім все-таки ми їй пояснили, що там будуть діти, яких вона знає. Вона погодилася. Дуже хвилювалася. Й ось коли волонтер, яка допомагає в нашій організації, приїхала з дівчинкою, то співробітники Kids Club сказали, що дитина не може в'їхати до їхнього клубу на інвалідному візку, тому що у неї брудні колеса і ми забруднимо їм підлогу", – із хвилюванням розповідає Тетяна, яка є опікуном дитини.
Сама дівчинка була в шоці, вона дуже засмутилася. У шоці були й батьки інших дітей, адже перед тим, як прийти сюди, вони питали – чи пускають до клубу дітей з інвалідністю? Їх запевнили, що пускають.
Дорослі запропонували помити колеса коляски, щоб не забруднити підлогу. Говорили, що дитина не поїде на колясці в ігрову зону, перебуватиме лише у зоні ресторану, де підлога викладена плиткою. Але співробітники та директор закладу твердо стояли на своєму: мовляв, у них такі правила.
Зрештою, щоб дитину не принижували, дорослі взяли її на руки та занесли до клубу. Настрій у всіх був зіпсований.
Коли зв'язалися з Kids Club за телефоном, то за деякий час отримали відповідь. У ньому керівництво Kids Club просить вибачення за інцидент і запевняє, що виникло непорозуміння нібито через те, що волонтер, яка допомагає опікуну дівчинки, розмовляла іноземною (англійською) мовою.
"Дирекція закладу приносить щирі вибачення мамі дитини та дитині за доставлений дискомфорт під час відвідування нашого закладу. Ми теж неприємно здивовані та обурені цією ситуацією. Цей інцидент виник і через нерозуміння у спілкуванні з асистентом опікуна дитини виключно іноземною мовою", – йдеться у повідомленні. у відповіді.
Насправді, за словами Тетяни, волонтер говорила англійською мовою, але поряд знаходилися батьки інших дітей, які також брали участь у розмові, і все пояснювали.
"Ця прикра ситуація з інвалідним візком виникла, тому що співробітники не мали досвіду вирішення такої ситуації і надто буквально зрозуміли правило "без колясок". Це наша вина і нам шкода", – йдеться у відповіді.
Також там пишуть, що коли асистент опікуна залишала заклад, то був організований перекладач, у присутності якого вислухали всі зауваження щодо коляски, були принесени вибачення та внесено корективи до роботи закладу.
"Насправді жодних вибачень ніхто не приносив, це неправда", – зазначає Тетяна Мачабелі. У дитячому центрі обіцяють зв'язатися з опікуном дівчинки та попросити особистих вибачень.
Це не єдиний випадок дискримінації.
Інклюзивне рішення: в Польщі провели навчання для українських інструкторів, які допомагають людям з інвалідністю
Тетяна Мачабелі зазначає, що у країні вже багато дітей та дорослих, які постраждали від війни, у них немає ніг, рук. На жаль, їх стає дедалі більше, далеко ще не всі з них можу самостійно пересуватися.
"Інвалідне крісло – це ноги таких дітей та дорослих. Коли я взяла під опіку цю дівчинку, то спеціально для неї, і таких, як вона, ми створили в нашій приватній школі інклюзію. Щоб вони не відчували себе ізгоями, а могли вчитися та рости з усім на рівних", – каже Тетяна.
На жаль, це не перший випадок, коли Тетяні довелося зіткнутися із байдуже-принизливим ставленням людей до дітей з інвалідністю.
Вона згадує, що нещодавно їй довелося везти підопічну в Будапешт на реабілітацію.
"На прикордонному переході у Чопі хлопці прикордонники пропустили нас без черги. А там, де потрібно було показувати паспорт, співробітник не хотів вийти зі своєї будки та підійти до дитини, щоб перевірити документи. У Словаччині, Угорщині всі прикордонники без слів підводяться та підходять до таких дітей. А тут мені довелося вже стукати по підвіконню, щоб на нас звернули увагу. Мене супроводжував знайомий, він громадянин іншої країни, має ВНЖ в Україні, він обурився і підвищив голос.Так йому поставили відмітку про заборону в'їзду в Україну на три роки. Й на зворотному шляху, коли я везла дівчинку назад в Україну – його не пропустили, він залишився на кордоні. Тільки тому, що намагався нам допомогти", – розповідає Тетяна.
Громадська організація "Неємія", якою керує Тетяна, активно співпрацює з ООН та іншими міжнародними організаціями. Вони багато допомагають людям із інвалідністю. Й такі факти її дуже обурюють. Найближчим часом вона збирається написати заяву до поліції про дискримінацію дитини з інвалідністю.
