У Києві вшанували пам’ять загиблого воїна та журналіста Махова
У Києві вшанували пам'ять загиблого воїна та журналіста Олександра Махова, який загинув рік тому, 4 травня 2022 року, при обороні села Довгеньке на Харківщині.
Про це пише Рубрика.
Як повідомляє журналіст, сержант Махов з гранатомета знищив ворожу БМП разом із п'ятьма загарбниками. Російські війська були зупинені, але під час відходу відкрили вогонь з артилерії й Олександр отримав осколкове поранення, несумісне з життям.
"Він завжди був з власною позицією, патріотичною і щирою. Завжди без марнославства, і завжди серед найсміливіших, і серед перших", — сказав у своєму зверненні в день загибелі Олександра Президент України.
Олександр був родом із Луганська, спочатку працював на місцевому телебаченні, пізніше був кореспондентом на телеканалах "Україна", "Україна 24", "Дом".
2015 року добровільно мобілізувався, служив у 57-й окремій мотопіхотній бригаді. Після демобілізації повернувся до роботи воєнкором. А з початком повномасштабного вторгнення знову пішов на фронт, служив у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади.
В одному з інтерв'ю, якраз на початку широкомасштабного вторгнення рф, Олександр ділився своєю мотивацією:
"…Мені побратими ставили питання, чому мої родичі, які залишились на окупованій території, підтримали окупацію, а я окрім того, що виїхав, ще й пішов на фронт. У мене немає чіткої відповіді на це питання.
Скоріше я просто відчув несправедливість, коли побачив те, що сталось в 2014 році в моєму рідному місті Луганську, яке захопили, викидали та палили українські прапори, брали в полон українців, катували і вбивали. Так не мало бути і це гостро різало моє відчуття справедливості. Росіяни вторглися на мою землю, але так не має бути. Тому я робив те, що мав робити.
Поки була можливість, я їздив на фронт як кореспондент. Коли відчув, що цього недостатньо, то добровільно мобілізувався. Після демобілізації я продовжив працювати воєнним кореспондентом. А тепер мене знову країна покликала на фронт.
Я на своєму місці. Зараз моє місце на фронті. Коли треба, я вів інформаційну боротьбу. Але тепер замість мікрофону довелось знову взяти автомат. Попереду замість реальних репортажів реальні бої".
За два дні до своєї загибелі Олександр записав селфі-відео.
"Там він говорив: "Ось яка банда вже два місяці тримає Довгеньке", — розповіла сьогодні під час панахиди на столичному Берковецькому цвинтарі наречена загиблого воїна Анастасія Блищик. — Банда — це 10 військовослужбовців 95-ї бригади. Танки, "Гради", авіація, артилерія, фосфорні бомби, дрони-камікадзе: їх накривали там з усього. Ці окупанти лізли на них з усіх боків. Але Саша і його побратими з 95-ї десантно-штурмової бригади не втекли, не склали зброї, а боролися до останнього, усвідомлюючи, що шансів вижити занадто мало".
Віддати шану загиблому прийшли десятки колег, друзів, знайомих.
Один із друзів Олександра Дмитро Мітєв, замість квітів поклав на могилу воїна невеликий футбольний м'ячик. Олександр з юних років любив футбол, займався у футбольній школі луганської "Зорі", це захоплення було з ним завжди.
"Це та людина, яка викладалася у всьому по повній, зокрема і на футбольному полі. Ця людина робила все, щоб перемогти. Він щиро тішився кожному успіху команди, завжди відпрацьовував якнайкраще. Цей м'ячик — мій пас для нього", — поділився Дмитро Мітєв.
"Рік тому Сашина могила тут була крайньою, — показала Анастасія Блищик під час панахиди на довгі нові ряди могил (для поховань військових на Берковецькому цвинтарі виділили новий сектор №42 — авт.). — Щоразу, коли приїжджаю, я бачу, що цю ділянку розчищають далі й далі. Я просто щодня молю, щоб їхні смерті не були даремними. Тому маємо боротися і не розслаблятися в жодному разі".
Після смерті коханого вона також пішла до лав ЗСУ.
24 травня 2022 року Олександр Махов був нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно). На його честь у Києві та Ізюмі названі вулиці, у Києві також його вшанували у назві станції швидкісного трамвая.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
Гурт "БожеВільні" присвятив Олександрові пісню "Моя Весна", харківська письменниця Юлія Ілюха — вірш, а друг, колега і побратим Євген Назаренко написав: "Ти переміг. А ми не забуваємо тебе жодного дня".
Вічна і світла пам'ять Олександрові Махову. Щирі співчуття всім, хто його любив і знав.
Фото Миколи Тимченка
