Про це інформує Рубрика.
У чому проблема?
Волонтери спілки "Поруч", як ніхто, відчувають весь біль і жах, назва якого війна. Вони на власні очі бачать, в яких надскладних умовах живуть люди. І все це неможливо забути і передати словами.
Яке рішення?
Волонтери спілки "Поруч" вчергове відвідали з гуманітарною місією прифронтовий Торецьк, що в Донецькій області. Цей населений пункт з 2014 року перебуває в безпосередній близькості до ворожих позицій. Вже 9 років місто страждає від артилерійських, танкових і піхотних атак. 9 років люди живуть без води і понад рік мають проблеми з електроенергією. Обстрілами зруйнована вся інфраструктура та житлові будинки. З міста вже евакуйовано майже 70% населення. Наразі там залишається близько 16 000 місцевих жителів. Але найстрашніше, що близько 800 з них – діти. Вони бачать весь цей жах і живуть під постійні звуки артилерійської канонади.
Як це працює?
"Поїздка була однією з найважчих, – розповідає волонтер Богдан. – Нас всю дорогу супроводжували вибухи. Крім того, контактна особа, яка нас чекала, виявилася недобропорядною. Жінка не зібрала людей і думала, що ми їй все вивантажимо, а вона надішле згодом фотозвіт. Але ми так не працюємо. По факту не було кому видавати допомогу".
Тоді хлопцям спало на думку їздити по місту і сигналити. І це спрацювало. Люди почали виходити з дворів, гукати сусідів, дзвонити друзям. Допомогло волонтерам ще й те, що їхнього Дракона, який намальований на бусі, одразу всі помічають. Волонтери роздали аптечки, продуктові набори, генератори, таблетки для очищення води, гігієнічні засоби. У результаті допомогу отримали близько 150 сімей. Торецьк продовжують обстрілювати. Від міста майже нічого не залишилося. Майже кожна домівка пошкоджена або зруйнована. Серед волонтерів був Макс, який народився і виріс у Торецьку, але ворог знищив його дім. Йому надзвичайно важко було ходити по вулицях, дивитися на весь цей жах.
Під час гуманітарних місій волонтери завжди спілкуються з місцевими. Люди діляться своїм горем, розповідають багато історій про війну. Їм це дуже болить. Цього разу хлопцям запав у душу чоловік із щирою усмішкою та добрим поглядом. Він травматолог. Каже, що не виїжджає, адже розуміє – потрібен тут. І таких прикладів самовідданості та сміливості дуже багато. Ще один біль – це бездомні тварини: їх тут дуже багато, й вони дуже голодні. Та волонтери ніколи не обділяють їх увагою: завжди везуть із собою корм і годують всіх, кого бачать.
Далі заїхали в Краматорськ, Костянтинівку – тут за 10 хвилин до їхнього приїзду було влучання в аптеку.
"Наших волонтерів, здається, вже важко чимось здивувати, ми бачили багато всякого. Але завжди після таких поїздок нас "накриває". В соціальних мережах люди дивляться наші сторіс і шукають свій дім або сподіваються побачити рідних чи знайомих. Потім пишуть в коментарях, просять детальніше про когось розповісти. Кожного разу, побувавши у прифронтових містах, ми розуміємо, наскільки важлива наша діяльність. І завжди обіцяємо ще більше допомагати", – поділився Богдан.
У лютому цього року в Україні вперше стартував академічний курс "Планування та організація велосипедної мобільності".… Читати більше
П'ять провідних аптечних ритейлерів – аптека «Подорожник», «АНЦ», «Аптека 9-1-1», «Бажаємо здоров’я» та «АДД» сплатили… Читати більше
Президент України Володимир Зеленський розкрив нові дані про кількість втрат серед українських захисників із початку… Читати більше
Спецслужби російської федерації створили таємний підрозділ, завданням якого є проведення диверсій і атак по всій… Читати більше
Президент Володимир Зеленський заявив, що Україна ніколи юридично не визнає свої окуповані землі як територію… Читати більше
Збройні сили України в Курській області розгромили бронеколону російської армії, яка пішла у штурм з… Читати більше
Цей сайт використовує Cookies.