У Тернополі переселенка із Сум відкрила кафе здорового харчування: як працює це рішення

Сумчанка Олександра Родіна, яка до повномасштабного вторгнення організовувала весілля та інші події, з початком війни і обстрілів рідного міста переїхала в Тернопіль, де наважилася відкрити кафе.

Про це інформує Рубрика з посиланням на facebook Олександри Родіної.

У чому проблема?

Олександра Родіна – сумчанка, яка до повномасштабного вторгнення російських військ була організаторкою весіль та різноманітних подій. У Тернопіль з родиною переїхала минулого року в березні, коли зрозуміла, що залишатися далі в рідному місті небезпечно.

Олександра розповідає, спали тоді в одязі, і коли чули вибухи чи звуки винищувачів, одразу бігли в підвал.

"Це не підвал, це погріб, там ще й картоплю складають, непідготовлений підвал. Літають ці літаки, ми біжимо в цей підвал, там така драбина жахлива, по ній ти не спустишся, але ми якимось чином за 3 секунди всі вже в підвалі. Теж тоді прилетіло в наш район, там ще була велика сім'я, діти маленькі, це був просто приватний будинок. Це були знайомі мого тата і після цього він погодився виїхати".

Яке рішення?

Виїхали 8 березня зеленим коридором в Лебедин. Звідти вирішили їхати на захід України. Ні родичів, ні друзів тут не було.

"25-го березня я вперше потрапила в Тернопіль, моєму чоловіку тут запропонували підтримку, де він може займатися своїм бізнесом і таким чином ми переїхали в це місто. Хоча зі всіх міст західної України Тернопіль найбільше мені сподобався, саме через озеро, гарний центр. Він дуже схожий на Суми розміром. Тут всі один одного знають".

Як це працює?

Перші місяці в Тернополі, каже жінка, не знала чим зайнятися.

"Тут я організувала івент з йоги, потім ще один і познайомилася зі своїм партнером. Він тут займається цим простором, він запропонував займатися цим кафе. Спочатку в нас було так мало людей, був один бариста Богдан. Ми тут сиділи самі, три людини приходили з бізнес-центру і було дуже мало людей, але цей момент так швидко пройшов, бо почали вимикати світло в Тернополі. До нас прийшло дуже багато людей, бо бізнес-центр має генератор, який повністю забезпечує електроенергією і в нас тут був аншлаг. Ми не знали за що хапатися, ми мали швидко наймати людей, бо нічого не встигали".

Олександра розповідає, часто запитує в гостей, чи все сподобалося.

"Як офіціантка я багато разів працювала. Коли особливо людям подобається, що ти робиш, це так приємно, ти так заряджаєшся".

"Колись я сказала друзям, що буду робити здорове харчування, а вони запитали здорове, чи смачне? Може бути здорове і смачне, просто треба вміти правильно приготувати".

Бариста Богдан Барабаш говорить, щопонеділка організовують благодійні покази українського кіно.

"Фільми після 2014 року. В цей момент стався якраз такий культурний зсув, що люди почали звертати трішечки більше уваги на українські фільми. Фільм Сєнцова "Носоріг", "Плем'я", коли в нас просто не було слів. Ми сиділи мовчки і не могли підібрати слів.

"Участь в цьому івенті – це донейшн, який ми повністю потім передаємо на ЗСУ. Це такий невеличкий наш внесок, який ми можемо робити", – каже Олександра.