Український етнос: на конкурсі New York Photography Awards світлини ужгородського фотографа отримали срібло

Срібло на конкурсі New York Photography Awards здобув фотопроект "Культурний етнос Закарпаття" ужгородського фотографа Михайла Дороговича.

Про це пише УП.Життя.

У виданні розповідають, що знімки показують світові самобутність найзахіднішого регіону України. Вони були відзняті в "ужгородському Пирогові" – Закарпатському музеї архітектури та побуту.

У ньому звезені з різних частин регіону будівлі формують зразок давнього закарпатського села та відтворюють побут його жителів.

Як зазначають, серія світлин людей у традиційному для різних куточків багатонаціонального Закарпаття одягу зайняла друге місце в номінації People Photography/Culture ("Люди/Культура").

"Мешканці Закарпаття, а це різні етнічні групи: українці (лемки, драки, гуцули та доляни), угорці, румуни, словаки, німці (шваби), євреї, змогли успадкувати надзвичайні багатства. Вони збереглися в народному побуті, одязі та тканинах, гончарному посуді.

Це візерунки та орнаменти, форма та дизайн, багатство кольорів. … "Унікальна культурна спадщина народів Закарпаття" розповість про це неймовірне багатство найбіднішого краю, який нині впирається в чотири європейські кордони, про красу та духовне багатство закарпатців, працю майстрів, побут, гордість і колорит, що дещо зів'яв, але ще живий", наголошують в описі проекту на сайті фотоконкурсу.

Незадовго до перемоги на New York Photography Awards 2022 фотопроєкт "Культурний етнос Закарпаття" також оцінили ще на одному престижному міжнародному фотоконкурсі. Він має назву Tokyo International Foto Awards 2022 та проходив у Японії. Тут світлини Дороговича також відзначили срібною нагородою.

УП.Культура розпитало Михайла Дороговича про його фотопроект, який знайомить світ із різноманіттям автентичного Закарпаття.

У фотографа запитали чи пам'ятає він, коли вперше на думку прийшов цей проект та скільки часу пройшло від задуму до реалізації?

"В моїх думках цей проект крутився давно. Але надихнув мене на творчість всесвітньо відомий грецький фотограф Джордж Татакіс зі своїм проектом про грецький етнос "Каріатіс", який зайняв перші місця на багатьох всесвітніх конкурсах.

Зразу після закінчення свого проекту "Відомі та цікаві особистості Закарпаття" у вересні минулого року я почав підготовку до нового проекту. Не зважаючи на те, що це був мистецький, а не науковий проект, мені потрібні були знання про власне етнос Закарпаття (його культуру, традиції, одяг, інтер'єри), яких у мене не було на належному рівні, тож я звернувся до професіоналів.

Таким є Василь Коцан – директор Ужгородський музею народної архітектури та побуту, який допоміг мені у всіх питаннях, пов'язаних з цією темою.

Зйомки в музеї йшли впродовж двох місяців – з початку жовтня до кінця листопада 2022 року, аж поки не настала холодна пора", розповів фотомитець.

Тож зрештою ви помістили своїх героїв в Ужгородський музей народної архітектури та побуту. Знаю, це достатньо складна локація з точки зору освітлення. Чи важко було добитися саме того світла, яке вам було потрібно для задуму?

"Так, я багато разів приходив в музей і придивлявся до цих інтер'єрів, і розумів що зі світлом будуть складності. Тому що для наших очей це освітлення сприймається дуже романтично, але для плівки чи матриці – зовсім по-іншому…

Мені треба було залишити це приглушене світло, яке до речі характерне для зображуваних мною часів, коли горіли свічки в кімнатах, і водночас освітити моделей, щоб ми побачили ці гарні автентичні наряди.

Ще дуже хотілось на деяких знімках добре проекспонувати те, що знаходилося за вікнами – тобто маленький шматочок природи. А це було ще складніше. І все це зробити так, щоб не треба було монтувати окремі деталі в фотошопі, а мати абсолютно оптичні зображення, які є дуже цінними", наголосив Дорогович.

Одяг, у якому позують ваші герої, це власність музею? Як ви відбирали вбрання та людей, яких у ньому фотографували?

"Так, весь одяг, який є на цих світлинах, – це власністю музею з їхньої безцінної колекції. Людей я обирав сам. Старався знаходити такі типажі, які мають безпосередньо відношення до тієї чи іншої етнічної групи. Були навіть такі люди, які ще не так давно жили якраз в таких умовах, і це було дуже зворушливо…

Але були і відомі закарпатці, художники, журналісти, туризмознавці та інші", підкреслив фотограф.

Ваш фотопроект здобув нагороду не лише New York Photography Awards, але й раніше на Tokyo International Foto Awards. Коли вирішили податися та чи очікували такого результату?

"З самого початку, коли я почав працювати над цією серією, вже знав що в кінці листопада закриваються подачі заявок на New York Photography Awards та Tokyo International Foto Awards, в яких дуже хотів взяти участь…

Пам'ятаю, що встиг подати заявку на New York Photography Awards буквально в передостанній день, тому що в іншому випадку міг би взяти участь з цією серією тільки через рік.

Я не думав, що цей проект буде таким успішним на всесвітніх конкурсах, бо знав, в них беруть участь найвідоміші фотомитці світу.

Але "Культурний етнос Закарпаття" також був високо оцінений в Токіо та Нью-Йорку, тож це дуже приємно для мене", зазначив Дорогович.

Як гадаєте, чому саме проект про далеких нью-йоркцям (а ще більше японцям) гуцулів прийшовся до душі журі?

"Мені здається, що тема з африканськими, азіатськими, індонезійськими та іншими автентичними культурами була за останні 50 років дуже популяризована і глибоко розкрита.

А справжній етнос Закарпаття ніхто не бачив, хіба що на старих листівках у вузьких колах. Тому ця тема наразі дуже цікава і колоритна.

А японці взагалі дуже цінують традиції та культуру. І до того ж мають гарний смак", повідомив митець.

Цей рік був важким для людей творчих професій. Чи плануєте продовжувати цей проект? Чи війна змінила ваші плани і дала поштовх для роботи в іншому напрямку?

Минулий рік був важким для багатьох. Думаю, цей рік теж буде нелегким…

Я поки що теж не планую наперед нічого, живу сьогоднішнім днем і занурююсь у мистецтво. Поки є натхнення – працюю. У воєнний час починаєш краще відчувати, що ти робиш і навіщо, які цінності того чи іншого проекту.

У мене є цікаві думки на різні теми, які я би хотів відзняти, але говорити про них варто тоді, коли уже є виконаний певний об'єм роботи", резюмував Дорогович.