На канадському льодовику науковці знайшли фотокамери експедиції, які залишили там 85 років тому

У Канаді дослідник Гріффін Пост на льодовику знайшов 3 камери свого колеги-дослідника, які йому довелося залишити на горі ще у 1937 році

Про пише CNN.

Як зазначили у виданні, дві з них не пошкоджені, плівки передали на експертизу.

Сталося ця подія у національного парку та заповідника Клуан.

У CNN повідомляють. що у червні 1937 року Уошберн і його партнер по скелелазінню Роберт Бейтс вирушили на місію, щоб піднятися на гору Луканія.

Вона є третьою за висотою горою в Канаді заввишки 5 240 метрів і на той час останньою не підкореною вершиною Північної Америки.

Вони мали розпочати та завершити своє сходження на льодовику Уолш, на півдорозі на висоті 2667 метрів. Проте на льодовику була негода, тому пілот відмовився повернутися, щоб забрати дослідників.

Науковцям довелось піднятися і спуститися пішки понад 240 км через пустелю до найближчого міста. Щоб дійти до місця призначення, їм довелося скинути свої речі.

Вони залишили на льодовику 400 кілограмовий тайник спорядження, включаючи намети, альпіністське спорядження та три камери.

Усі ці події описані у книзі "Втеча з Луканії", яку сучасний дослідник Гріффін Пост прочитав 2 роки тому.

Упродовж 18 місяців Пост досліджував документи, журнали та кореспонденцію, щоб спробувати точно визначити розташування сховку.

Паралельно з його командою науковці з Оттавського університету дослідили картування льодовиків, щоб зʼясувати – наскільки далеко могло посунутися сховище науковців за 80 років.

Експедиція на льодовик тривала тиждень. Шість днів пошуків нічого не дали.

"Останнього ранку я змирився з тим фактом, що ми його не знайдемо, і що настав час рухатися далі. Ми витратили на це багато часу та енергії.

Однак у нас залишилося 4 години, щоб завершити. Я знав, що нам потрібно було зробити останній поштовх", розповів Пост.

До команди шукачів приєдналась гляціолог Дора Меджицька з Оттавського університету. Вона близько опівдня останнього дня помітила візерунок у морені (так званий "уламковий берег", який зазвичай тягнеться вздовж вершини льодовика).

Деякі льодовики час від часу "зростають". Кожен зі своєю швидкістю, у середньому – на 100-200 метрів за рік. Але льодовик Уолша збільшувався та рухався швидше – близько 1 км на рік.

За останні три години пошуків вони перемістилися на 2 кілометри від точки пошуку і майже одразу один із членів команди помітив каністру з пальним.

"Схованка була в напівзакопаному стані. Намети стирчали крізь лід. Деякі речі можна було просто підібрати. Були окуляри, одяг, предмети", ділиться Пост.

Серед знахідок було три камери: пошкоджений аерофотоапарат Fairchild F-8 Вошберна, а також дві цілі кінокамери з плівками.

Їх передали в Оттавський університет, щоб перевірити, чи зможуть вони повернути відзнятий матеріал.

"Шанс того, що ми знайдемо такий маленький сховок на такому величезному льодовику, був невеликим. Усі втратили надію, тому це було справді епічно. Було здивування, недовіра та величезне полегшення", – згадує Меджицька.

На жаль, дослідники Уошберн та Бейтс померли у 2007 році, але Пост і його команда тримають зв'язок з їхніми родинами.