“Звісно, це не Анджеліна Джолі: до українських полярників завітала гостя

До українських полярників на станцію "Академік Вернадський" завітала самиця південного морського слона.

Тварина спить біля дизельної, іноді прокидається, чухається та знову поринає у сон, розповідають у Національному науковому антарктичному центрі.

"Звісно, це не Анджеліна Джолі", – жартують полярники.

Вони розповідають, що на станції нещодавно старі дизелі замінили на нові, які працюють набагато тихіше. Тварина засинає під їхні звуки, як під колискову. Південні морські слони– найкрупніші серед ластоногих. Дорослі самці можуть сягати 5-6 метрів у довжину та важити до 5 тонн.

"Через такий великий розмір, огрядну форму тіла та "хобот" у самців – шкіряний мішок на носі, який вони роздувають в агресивному стані, цих тюленів і прозвали слонами", – розповідають полярники.

Близько 80% свого життя ці тварини проводять у воді, де шукають їжу. Харчуються вони здебільшого кальмарами, рідше рибою та крилем. За здобиччю здатні пірнати на глибину 400-1000 м, але можуть й на 2,4 тис. метрів. Взимку тварини живуть у воді. А на узбережжя островів південні морські слони виходять у період парування та линьки: навесні та влітку або на початку осені.

"Молоді слони, які ще не приймають участь в розмноженні (до речі, ці тварини утворюють великі гареми, де може бути до кількасот самок), теж виходять на берег у цей же період", – кажуть на станції.

Саме їх і можна зустріти біля станції "Академік Вернадський". Втім, вони тут нечасті гості.

"Більша частина їхньої популяції все ж мешкає на островах Субантарктики. А в зимовий період, під час сезонних міграцій, південних морських слонів можна зустріти біля берегів Південної Америки, Південної Африки, Австралії тощо", – пояснюють полярники.

У науковому центрі розповіли, що цих тварин нещадно переслідували наприкінці ХІХ-на початку ХХ ст. Причиною став їхній жир, який використовували у промисловості. Від повного винищення "слонів" врятувало лише те, що люди почали використовувати штучний жир.