Україна, США та Росія ведуть сигнальну війну, щоб запобігти реальній, — The New York Times

У протистоянні між США, Росією та Україною, кожна сторона намагається переконати іншу, що конфлікт має занадто високу ціну

Це складна гра між США, Росією та Україною, в яку грають з навмисною двозначністю, і це підвищує ризик прорахуватися та призвести до серйозних наслідків, йдеться у статті видання "Нью Йорк Таймз".

У ній йдеться про "гру з високими ставками" між Москвою та Вашингтоном, в центрі якої опинилася Україна.

Автор стверджує, що всі рішення та дії, що зараз приймають обидві сторони, хоча і сигналізують про можливість початку повномасштабної війни, насправді є націленими на те, щоб її відвернути.

"Поки триває їхнє протистояння за Україну, Москва і Вашингтон грають з дедалі вищими ставками, в дедалі складнішу гру подачі сигналів, щоб спробувати досягнути своїх цілей без єдиного пострілу", пише автор.

Як зазначається у статті, "традиційна дипломатія – це лише один із компонентів цього танцю".

Переміщення військ, попередження про санкції та законодавчі акти, закриття посольств. А також саміти лідерів і витік розвідувальної інформації, тощо.

Все це для того, щоб довести, що кожна країна готова реалізувати певні свої загрози або приймати певні ризики.

Росія, перекинувши тисячі військ зі сходу до кордону України, сподівається переконати Вашингтон і Київ, що вона готова витримати велику війну, щоб забезпечити свої вимоги силою.

Адміністрація Байдена заявляює що російське вторгнення може бути неминучим. Закриваючи своє посольство в Києві, і обіцяючи економічну помсту, сигналізує про те, що Москва не може очікувати відчайдушних поступок Америки. Це робить подальшу ескалацію менш вигідною.

За цей час відбувся шквал таких жестів.

Росія провела військово-морські навчання в Чорному морі, маючи на увазі, що вона може закрити торгові води.

Президент Байден оприлюднив спільні заяви з європейськими лідерами, заявивши, що вони не відмовляються від американських санкцій, які також зашкодять Європі.

Чим більше загрози стають достовірними, наприклад, передислокуючи війська, тим більше вони підвищують ризик прорахунку, який може вийти з-під контролю.

Білий дім заявив, що Путін вже цього тижня може вирішити, чи варто йому вдертися до України.

Таким чином розвінчали неясність Москви, а також продемонстрували, що будь-яке вторгнення здійснюватиметься саме з боку Росії, а не у відповідь на зовнішні провокації.

У вівторок Москва спробувала створити плутанину, вивівши трохи військ від кордону. А пан Путін звинуватив Україну в геноциді російськомовної меншини.

Роблячи оманливий рух, Москва посилює тиск на Захід, щоб той підготувався до обох ліній розвитку подій.

"Ця динаміка дуже нестабільна", — каже Керен Яргі-Міло, політологиня Колумбійського університету, яка вивчає, як країни сигналізують і маневрують на тлі кризових ситуацій.

Через різні політичні культури, численні аудиторії, зростання невизначеності — "робить подачу сигналів в цьому випадку дуже і дуже складними".

"Результатом є дипломатична какофонія, в якій майже так само важко орієнтуватися, як і у війні, та ставки такі ж високі", підкреслила Яргі-Міло.

"Нью-Йорк Таймз" також зазначає, що дії Москви та Вашингтона — це такі собі "ігри на переконання".