В Арктиці помітили незвичайний “сяючий сніг”

Біологи станції, яка розташована на узбережжі Білого моря в російській Арктиці, помітили незвичайне явище: сяючий сніг.

Як повідомляє National geographic, незвичайне блакитне сяйво з'являлося у слідах, які залишали люди на снігу.

Холодної зимової ночі на прогулянку вирушили біолог Вєра Ємельяненко із сином молекулярного біолога станції Михайлом Неретином, їх супроводжувала пара собак. Вони помітили блакитне світіння, яке Ємельяненко називає «різдвяними вогниками на снігу».

Біолог нахилилася, щоб узяти жменю снігу, і вогники засвітилися яскравіше. Собаки, які бігали навколо, також залишали сліди, що світилися.

Вчені відправили знімки, зроблені за допомогою телефону, вченим із різних куточків Росії, з якими потім обговорили незвичайне явище. Крім того, вони покликали фотографа станції Алєксандра Сємьонова, який також зробив знімки блакитних вогників.

"Ми всі разом топтали землю приблизно дві години", – розповів Семьонов.

Наступного дня Ємельяненко помістила сніжок під мікроскоп, щоб спробувати ідентифікувати організм, який міг спричинити свічення. У воді, що утворилася, коли сніжок розтанув, біолог помітила кілька крихітних веслоногих рачків. Після того, як Ємельяненко торкнулася їх голкою, вони почали світитись блакитним.

Видання зазначає, що це може бути першим задокументованим вивченням снігу Арктики, що світиться, який вчені спостерігали роками, але до цього часу не досліджували.

Веслоногі раки (Copepoda) – крихітні ракоподібні завдовжки лише кілька міліметрів. Вони досить численні і, за деякими оцінками, складають більшу частину біомаси в океані. Такі рачки є «пасивними плавцями», тобто не можуть чинити опір течії.

Знайдений в арктичному снігу вид Metridia longa поширений водами від канадської Гудзонової протоки та американського штату Мен, а також у всіх арктичних водах. Але, як зазначила Ксенія Кособокова з Російської академії наук, навіть незважаючи на це, зазвичай вони не зустрічаються біля узбережжя Білого моря. Зазвичай їх знаходять набагато далі в океані, вдень вони йдуть на глибину, а вночі піднімаються ближче до поверхні та спричиняють свічення води.

Кособокова припускає, що рачки потрапили в сильну течію. Двічі на день, під час припливу на Білому морі, холодну воду виносить на берег, вона просочується у тріщіни у льоді та снігу, а крихітні ракоподібні не можуть втекти.

Можливо, що 1 грудня, коли незвичайне світіння снігу помітили вперше, приплив був особливо сильним через вплив Місяця, який знаходився за три дні від перигею. Водночас вдруге незвичайне явище побачили 16 грудня. Це означає, що, можливо, такі умови не є обов'язковими для появи ракоподібних на березі.