Державна регуляторна служба та Міністерство економіки України виступають проти втручання у договірні відносини рітейлу та виробників харчових продуктів
Державна регуляторна служба та Мінекономіки висловили зауваження до законопроектів, які спрямовані на визначення умов договорів поставки між виробниками харчових продуктів та торговельними мережами. Зокрема, мова йде про законопроекти реєстр. № 6068 від 16.09.2021, реєстр. № 6068-1 від 20.09.2021, реєстр. № 6068-2 від 29.09.2021, реєстр. № 6068-3 від 30.09.2021, реєстр. № 6155 від 08.10.2021.
Такі позиції були викладені в офіційному повідомленні ДРС та пропозиціях Мінекономіки до проекту Закону «Про основні засади торгівельної діяльності харчовими продуктами» (реєстр. № 6155 від 08.10.2021).
У повідомленні Державної регуляторної служби України за результатами проведення експертизи цих законопроектів зазначається про те, що законопроєкти не відповідають політиці дерегуляції, ідеологія якої полягає в усуненні надмірного регулювання, зменшенні адміністративних бар'єрів для бізнесу, скороченні фінансових та часових витрат для суб'єктів господарювання. За словами Голови ДРС Олексія Кучера, такі ініціативи порушують принцип свободи договору та підприємництва.
«Не підтримую законопроекти в такій редакції», – заявив Олексій Кучер, та зазначив, що служба звернулась до депутатів Верховної Ради України з метою запобігання можливого втручання держави у договірні відносини бізнесу.
Як зазначає керівник GR напрямку Асоціації рітейлерів України Петрівська Наталія, на сьогодні в Україні договірні відносини, що виникають між виробниками (постачальниками) та роздрібною ланкою повною мірою врегульовані нормами діючого законодавства. Волевиявлення учасників договору має здійснюватися вільно, відповідати їх внутрішній свободі, без будь-якого тиску з боку контрагента, інших осіб, і, насамперед, держави. Ринок роздрібної торгівлі є досить конкурентним. На сьогодні виробники/постачальники мають право реалізовувати продукцію через супермаркети, окремі магазини, власними каналами збуту, через ярмарки, продуктові ринки, шляхом відкриття власних магазинів та не обмежені жодними перепонами щодо збуту власної продукції.
За словами Наталії Петрівської, основний меседж, який озвучується прихильниками законодавчого регулювання – допомога сільськогосподарським виробникам, а також малим і середнім фермерам у доступі до торговельних мереж. На практиці, у разі прийняття законопроектів, такі ініціативи можуть призвести до зворотнього ефекту. Адже запровадження жорстких рамок щодо строків розрахунків та інших обмежень при укладенні договорів поставки харчових продуктів може значно скоротити присутність таких товарів на полицях супермаркетів, що значною мірою, є вигідним саме для великих виробників, а не малих та середніх. В умовах таких законодавчих обмежень торгові мережі будуть вимушені переглядати свої торгові політики та практики Зокрема, будуть змушені зменшувати асортимент, обсяг закупівель, звужувати перелік постачальників, нарощувати та розвивати продаж продукції, яка випускається під власним брендом тощо.
У своїх пропозиціях до проекту Закону «Про основні засади торгівельної діяльності харчовими продуктами» (реєстр. № 6155 від 08.10.2021) Міністерство економіки України у свою чергу звертає увагу на невідповідність норм проекту положенням європейської Директиви 2019/633 від 17.04.2019, в тому числі, в частині встановлення строків оплати за поставлені харчові та сільськогосподарські товари. Проект закону, вважає Мінекономіки, не враховує один із принципів цивільного законодавства – свободи договору, а також не узгоджується з іншими нормами діючого законодавства. Враховуючи викладені в пропозиціях зауваження, Міністерство не підтримує даний законопроект.
