Сортування текстилю в Україні досі йде найтяжче
Сортування текстильних відходів в Україні досі — одне з найскладніших питань. У нашій країні не існує заводів, які переробляють навіть готовий відсортований одяг, тож практика сортування речей практично відсутня. Про проблемну ситуацію розповіла Ольга Чернявська, менеджерка освітніх проєктів організації "Україна без сміття" (УБС) під час лекції, яка відбулася в межах swap-вечірки в Києві.
Swap-вечірка — це подія, на якій учасники обмінюються якісним, але непотрібним для себе наразі одягом, даючи йому в такий спосіб друге життя. У Києві організаторки такого івенту, Катерина Кухарчук та Богдана Остапик, додають окрім безпосереднього обміну ще освітню складову. Запрошують експертів, блогерів та стилістів, які розповідають про свідомий підхід до формування гардеробу та життєвого простору. Адже найголовніше правило сортування починається з відмови купувати зайве та мінімізації відходів. У межах однієї з таких лекцій про сортування текстилю та стан справ в Україні й виступила Ольга Чернявська.
"Цю лекцію я підготувала ще 4 роки тому. Але тоді вона була неактуальна. Тому на swap-party про текстиль я розповідаю вперше. Проблему з текстилем потрібно вирішувати в кілька етапів. Це етап виробництва, сортування й безпосередньо перероблення", — заявила менеджерка освітніх проєктів УБС.
В "Україні без сміття" активісти намагаються промотувати серед населення хоча б культуру сортування пластику, скла, PET-пляшок та інших поширених видів відходів. Сьогодні достатньо досягти позначки хоча б у 5% людей, що сортують, від загальної кількості всього населення, аби щось змінилося. Однак, досі цю цифру не вдалося перетнути. Зате маємо близько 30 тис. стихійних сміттєзвалищ по всій Україні.
"Зараз ми живемо в комфортних умовах. За це сплачуємо дуже дорогу ціну — розраховуємося нашим довкіллям. І коли я задумуюся про 5% населення, яке сортує пластик, скло та органіку, і сортування додатково ще текстилю (окремо бавовняних речей, джинсу, кросівок, поліестеру тощо), то на даному етапі це видається чимось космічним", — наголошує Ольга Чернявська.
Однак сортування — це в будь-якому випадку шлях до свідомішого майбутнього. Щороку виробляється 13 млн кілометрів джинсової тканини. З них 400 млн метрів — це залишки від виробництва. Цими залишками можна кілька разів обернути земну кулю. Те саме з бавовною, на яку вирощування якої йдуть тонни води. Проте навіть після її перероблення для повторного використання доступні всього 20%.
"Якщо ми говоримо про поліестер, то речі з нього можуть на 100% бути з переробленого матеріалу і їх потім можна ще переробляти. Але тут нюанс. Коли намагаюся знайти, де ще раз можна переробити, наприклад, куртку з PET-пляшок чи пластику, хто цим займається і куди відвезти, то така інформація поки відсутня. Начебто можливо, але досі ніхто цим не займається. Тому те, що ми сьогодні маємо такі ініціативи як swap-party, де обмінюємося речами й зменшуємо кількість того, що потрапляє на звалища й тліє там десятки років, виділяючи метан, це — вже перемога", — наголосила Ольга Чернявська.
Довідково
SWAP-party – формат вечірок з обміну одягом (який з певних причин просто "завис" у шафі), аксесуарами, взуттям та книгами. Щоб речі не займали дорогоцінне місце, а учасники не їздили містом у пошуках пунктів, де приймають одяг, можна принести свій гардероб на вечірку, де йому знайдуть нових власників. Речі, що не знаходять своїх господарів, ідуть на благодійність і за будь-яких умов отримують друге життя. Вечірки доповнюються освітніми елементами: лекціями блогерів, стилістів та експертів, які розповідають про свідомий підхід до формування гардеробу та життєвого простору. У серпні 2021 року SWAP-party в такому форматі відбулася вже вп'яте. Співорганізаторки вечірки: Катерина Кухарчук, Марія Моложон та Богдана Остапик.
