В Україні чоловіки підтримують системні зміни проти насильства, – опитування

Українські чоловіки на всіх етапах свого життя зазнають різних форм насильства, найчастіше з боку інших чоловіків, але переважно замовчують ці випадки.

Про це свідчать результати всеукраїнського соцопитування, проведеного правозахисниками Amnesty International.

«Чоловіки періодично зазнають насильства, але й досі бракує комплексних досліджень цієї проблеми. Саме тому Amnesty International ініціювала всеукраїнське опитування – щоб дослідити ставлення чоловічого населення до насильства, його досвід, обізнаність і готовність підтримувати зміни. (…) Нині надзвичайно важливо ініціювати системні зміни на рівні держави й залучити до них чоловіків, щоб зруйнувати табу і навчити постраждалих не мовчати», – наголошує директорка AI в Україні Оксана Покальчук.

Відмова від толерування домашнього насильства

Попри очевидну неготовність більшості чоловіків особисто звертатися по допомогу у випадку насильства, респонденти обрали різні способи протидії цьому явищу. Зокрема, так виховувати молоде покоління чоловіків, щоб у майбутньому запобігати домашньому насильству (90 %) і щоб вони не підтримували і не мовчали про людей, які чинять насильство (84%).

Так, понад половина опитаних чоловіків розповіли, що були свідками насильства одних дітей щодо інших дітей (57% – у школі, 58% – на вулиці). Свідками вуличної жорстокості частіше ставали чоловіки, яким зараз 35-44 роки (68%). Водночас по допомогу звертались лише 15% постраждалих від насильства у школі та 22% – на вулиці.

В уявній ситуації вуличного насильства щодо сторонньої особи половина опитаних чоловіків заявили, що викликали б поліцію (51%), а 24% виявили готовність втрутитися би в бійку.

Переважна більшість опитаних погоджуються, що насильство щодо дітей неприпустиме і не може бути жодним чином виправдане (78%) і що у нашому суспільстві питанню насильства щодо дітей приділяється недостатня увага (74%).

Частіше неприпустимість насильства щодо дітей підтримують молоді містяни віком 18-24 роки (83%). Недостатньою увагу до питання насильства щодо дітей вважають респонденти, старші за 55 років.

Понад половина опитаних чоловіків проти «стусана як засобу виховання» (58%), хоча кожен третій із цим тою чи іншою мірою погодився (33%). Частка прихильників застосування фізичної сили у вихованні вища серед чоловіків 35-44 роки (38%) і мешканців великих міст (41%).

Фізично карати дитину за погану поведінку незгодні (68%) чоловіків, однак кожен четвертий з цим твердженням згоден (26%). Дещо частіше із цим згодні респонденти віком 65 років і старше (32%).

Понад половина респондентів (55%) вважають, що насильство щодо дітей відбувається, бо суспільство його толерує. Прихильників цього твердження більше серед чоловіків, старших за 45 років. Однак третина респондентів не погодилися із цим (32%). Щодо цього твердження є найвища частка відповідей «важко сказати» (13%)

Переважна більшість опитаних (78%) вважає, що домашнє насильство не має виправдання і таких ситуацій не повинно бути; дещо частіше такої думки дотримуються чоловіки віком 35-54 роки (82%).

Однак 11% схильні вважати, що виправданням домашнього насильства може бути стан алкогольного сп'яніння (особливо популярне твердження у чоловіків за 65), скрутна ситуація з грошима, ревнощі, труднощі на роботі (менше 10%).

Також переважна більшість респондентів (86%) погодилися, що людина в шлюбі має право відмовити в статевому акті своєму чоловіку чи дружині через втому або відсутність бажання.

Правильне виховання

Майже одностайні чоловіки й щодо участі держави, яка повинна запровадити дієві механізми боротьби з насильством щодо чоловіків, жінок і дітей (91%) та витрачати більше ресурсів на освіту населення під кутом зору неприпустимості насильства (88%).

Переважна більшість опитаних чоловіків (76%) погодилися, що хлопчиків варто спонукати чинити менше насильства, при цьому понад половина опитаних (57%) дали однозначну ствердну відповідь, і таких більше серед чоловіків віком 35-54 роки.

Трохи менше половини респондентів (43%) вважають, що чоловіків спонукає до насильства бажання виглядати «крутим». Ще 18% зазначили як причину неможливість виплеснути емоції іншим чином, а 11% вважають, що чоловіки від природи схильні чинити насильство. Прикметно, що 12% було важко визначитися з відповіддю.

Майже одностайні чоловіки у своїй думці щодо того, хто має розмовляти з хлопцем про проблему насильства – 91% вважає, що це обов'язок батька або вітчима. Ще 53% готові довірити цю розмову матері або мачусі, половина – вчителям у школі, 40% – психологу і майже стільки ж (39% – тренеру у спортивній секції).

Абсолютна більшість опитаних погоджуються, що дітям треба розповідати про їхні права (92%) та що впевнені у собі чоловіки не чинять насильство (80%).

Крім того, для більшості респондентів (75%) виявилася близькою ідея виховувати хлопців і дівчат крізь призму гендерної рівності. (75%) погодилися, що хлопців і дівчат слід виховувати. До того ж 60% погодилися, що чоловіки виграють від більшого поширення в українському суспільстві ідей рівних прав і можливостей для жінок і чоловіків.

Однак три чверті опитаних чоловіків вважають, що хлопчиків слід виховувати стриманими в емоціях, адже справжні чоловіки не плачуть (72%), а 71% вважають, що чоловіки часто перебувають у ситуаціях, що вимагають від них проявів сили, незалежності, суперництва.

Тільки чверть опитаних (26%) погоджуються, що агресивна поведінка –це те, що українське суспільство очікує від чоловіків.

Посилення протидії насильству

Опитані охоче підтримують запровадження суворіших покарань за насильство (82%) й активніше залучення правоохоронних органів до боротьби з насильством (77%).

Більшість опитаних підтримує навчання жінок самообороні (77%) та залучення кумирів і лідерів думок, авторитетів, до яких чоловіки готові прислухатися щодо того, аби не чинити насильство (73%).

З тим, що держава має притягувати до відповідальності, якщо члени родини або інтимні партнери вчиняють насильство один щодо одного, згодні 86% чоловіків.

«Державі треба активно діяти в напрямі запобігання й протидії насильству, від якого потерпає українське населення і вдома, і поза домом. Ефективне рішення для пришвидшення якісних і системних змін – ратифікація Стамбульської конвенції, яка визнає потерпілими, зокрема, чоловіків. Це змусить владу вдосконалити та законодавство, і роботу відповідальних органів, а також стимулюватиме запровадження освітніх програм і підвищення обізнаності людей про проблему», – каже Покальчук.

Опитування «Місце і досвід насильства в соціалізації чоловіків» проводилося дослідницькою агенцією Info Sapiens на замовлення Amnesty International в Україні.

Анкетування відбувалося у період 17.04-08.05.2021, було опитано 2016 респондентів чоловічої статі віком від 18 років і старше. Опитана вибірка відповідає розподілу дорослого чоловічого населення України (за винятком непідконтрольних територій Донецької та Луганської областей та Криму) за віком, макрорегіонами та розміром населеного пункту відповідно до даних Державної служби статистики станом на 1.01.2020.

Опитування не має на меті порівняння досвідів чоловіків і жінок або применшення проблеми насильства щодо жінок, які частіше є постраждалими від домашнього і сексуального насильства. Це дослідження покликане зняти табу з теми насильства на різних етапах соціалізації чоловіків, яке вони зазнають, переважно, від інших чоловіків.