У селі на Донеччині організували сортування відходів: як це працює

Екоактивістка Анна разом зі своїми батьками вже п'ять років сортує відходи. Але не тільки свої, а й ті, що знаходять в лісосмугах і на узбіччях доріг. І поступово місцеві жителі починають підтримувати її ініціативу.

Про це пише Східний варіант. 

Анна Кравчук — фрилансерка. За останні роки побувала майже в 30 країнах. Але 2015 року повернулася в Україну до батьків в Покровськ. Там вони купили дачу в селі Даченському. З цього моменту почалося їх захоплення сортуванням відходів.

«Попередні власники залишили дуже багато відходів — скло, метал. Те, що вони порахували сміттям, закопували просто на своїй території.

Так вийшло, що в селі немає налагодженого вивезення відходів, тому всі жителі цим і займаються. То в річку, то викопають яму у себе на городі чи в лісосмузі. Щось з цим потрібно було робити й ми почали просто збирати ці відходи», — розповідає Анна.

Так збирали чотири роки, складали в мішки та зберігали у себе на дачі. А 2019 року в Покровську їм пощастило знайти приватну компанію, яка була готова це все забрати.

«Тоді свою проблему ми розв'язали, але виходячи з двору ми бачили, що лісосмуги навколо, річка — все засмічене. Ми чистили потроху. І обсяги були великі — по 20, 40 мішків. Компанія, яка це забирала, стала приїжджати регулярно. Приблизно раз на пів року», — додає Анна.

Потім вирішила зробити сторінку в Facebook, щоб показати виконану роботу та інформувати людей. Адже, за словами Анни, в Покровську екологічна активність не розвинена.

«Мета групи в соціальних мережах "Покровськ сортує" пояснити людям, що відходи — це не щось брудне, не те, чим мають займатися лише бездомні. Ні, це повинен робити кожен з нас. І своїм прикладом я хочу це показати. Сортувати відходи важливо і необхідно. Більш того, це цікаво», — розповідає Анна.

«Зараз це суто волонтерський проєкт, у нас немає навіть ГО. Хоча в майбутньому я планую відкрити в Покровську екохаб. Освітній центр, де буде можливість у людей обмінюватися речами, наприклад. Не тільки одягом, а й посудом, якимись предметами побуту, меблями. Те, що не потрібно одним, може стати в пригоді комусь іншому. Це можливість продовжити життя речі, яку ми можемо викинути не замислюючись», — говорить Анна.

П'ять років зайняло в Анни, щоб змінити ментальність батьків, щоб вони почали сортувати. Зараз вони сортують навіть без її нагадування.

«Сортуємо ми вторсировину. Це чотири основні категорії: папір, скло, пластик, метал. Це те, що забирає компанія. А всього у нас десь близько 20 видів поділу. Ми ділимо за розміром фракцій. Наприклад, окремо пластикові кришечки. Окремо збираємо парасолі, з яких шиємо бахіли, рюкзаки, мішечки», — пояснює Анна.

Мішечки з парасольок Анна розігрувала в соцмережах, щоб поширити ідею усвідомленого споживання.

«Якщо говорити про обсяги, то ми зібрали вже три з половиною тонни з того, що змогла забрати компанія. Це не всі наші відходи. Переважно те, що збиралося в посадках і лісосмугах. Коли ми влаштовували толоки, збирали по 10, 20 мішків за один раз. Органічні відходи ми теж сортуємо і вивозимо в компостну яму», — розповідає екоактивістка.

Також торік Анна отримала невеликий грант від іноземного фонду на освітній проєкт для соціальних мереж.

«Це був проєкт з апсайклінгу. Це коли якісь старі речі переробляють так, щоб вони могли виконувати якісь нові функції. Наприклад, підставки зі скляних пляшок. Зараз таких майстрів в Україні багато. Ми працюємо з тернопільським майстром. Відправляємо йому пляшки поштою. Тобто це не перероблення, а спосіб зробити так, щоб якась річ, сировина повторно використовувалася», — розповідає Анна.

У себе в селі Анна з батьками понад рік тому зробили саморобні контейнери з великих покришок з написами «скло» і «пластик». Поступово мешканці села почали заповнювати ці імпровізовані ємності для відходів. Таким чином Анна долучила до сортування людей, які раніше навіть не мали про це поняття.

«Раніше у них не було такої можливості, тому вони просто викидали. Зараз вони поступово починають замислюватися і це дуже радує», — говорить Анна.