Риба та морепродукти vs екологія: що не так
Останнім часом усе більше досліджень доводять про величезну кількість парникових газів й інші екологічні трагедії, які є результатом виробництва продуктів тваринного походження. Організація Об'єднаних Націй наголошує у своєму звіті, що приблизно 37% викидів у атмосферу відбувається через харчову індустрію, яка змушує утримувати худобу на великих територіях, що потребують масової вирубки лісів. Проте у цьому матеріалі хотілось би приділити більше уваги саме тому, який вплив на екологію має вилов риби та морепродуктів, що також є важливою частиною раціону великої кількості людей.
Океани займають приблизно 70% площі всієї планети, через що вони відіграють неймовірно важливу роль у стабілізації динамічних систем Землі. Ба більше, океани надають понад половину кисню всієї планети, а також поглинають величезну кількість вуглекислого газу з атмосфери. Окрім цього, вони відповідальні за регуляцію погоди: підводні течії допомагають розподілити тепло, спричиняючи сезонні погодні явища. Через це варто наголосити, що вживання в їжу риби та морепродуктів завдає шкоду навколишньому середовищу через низку причин. Вилов водних мешканців несе відповідальність за забруднення океанів через паливо для кораблів, яким доводиться постійно зупинятися і продовжувати рух, аби розмістити та, згодом, зібрати пастки. Таким чином підвищується кількість викидів вуглецю у повітря. Сітки для вилову також пошкоджують коралові рифи й морську траву, попри те, що вони забезпечують житло та джерело їжі для багатьох морських видів. Досить часто залишки пасток для рибальства залишаються покинутими у воді, заплутуючи в собі тварин або потрапляючи в їх організми, що зазвичай закінчується смертю для морських ссавців.
Комерційне рибальство вже призвело до катастрофічних зменшень популяцій риб, а деякі цінні види взагалі повністю зникли: це порушило харчові ланцюги в екосистемах океанів, через що ще більше тварин причетні на загибель. Відповідно до звіту від Всесвітнього фонду природи, популяція багатьох видів риб зменшилася на 50% з 1970-х років через постійну експлуатацію морського середовища. Звіт також наголошує на тому, що темпи вилову морських мешканців у 2-3 рази швидше, аніж океан може стійко підтримувати, через що морські популяції просто не встигають поновлюватися. Таким чином біорізноманітність океанів поступово знищується, що призводить до глобальних кліматичних змін. З метою збільшити заробіток від вилову риби та морських продуктів харчова індустрія продовжує вдосконалювати технології вилову: наприклад, сітки, що простягаються кілометрами, аби збільшити об'єми лову до тонн. Лише за 2010 рік було виловлено понад 70 мільйонів риби, не включаючи вилов з ферм зі штучного розведення риб. Проте такими діями компанії нехтують станом екології, що стрімко погіршується через ігнорування добробуту морських мешканців. Комерційне рибальство поставляє продукти на ринки в різні куточки світу, викликаючи все більший попит, як показують підрахунки: індустрія вилову риби отримуватиме приблизно 440 мільярдів доларів у 2026 році. Попри те, що наразі в багатьох країнах існують регуляційні закони щодо вилову морських мешканців, ця індустрія переважно відома своїми нелегальними виловами. На жаль, лише 2% площ океанів є заповідними територіями, де рибальство повністю заборонене. Окрім риби, сітки для рибальства досить часто випадково виловлюють інших морських тварин, включаючи акул, дельфінів, китів, морських черепах: у результаті приблизно 30 мільярдів кілограмів мешканців води приречені на смерть. Через це більшість видів морських тварин зараз у небезпеці вимирання, адже забруднення океанів і кліматичні зміни лише підвищують ризик смерті.
Розвиток аквакультури завдяки вирощуванню водних їстівних організмів (риб, молюсків, ракоподібних, тощо) був націлений стати новим джерелом рибної та морської продукції з меншим негативним впливом на екосистеми. Проте в реальності цей тип рибальства так само має низку проблем, що сприяють забрудненню довкілля. Через сучасну індустріальну тенденцію отримати найбільший результат за мінімальних витрат, риби на таких фермах постійно знаходяться у щільно заповнених клітках для економії місця. Через це риби можуть перебувати у стані стресу, а їхнє тіло може зазнати таких пошкоджень, як травми очей чи плавників або втрати луски. Окрім того, що кліткові умови є абсолютно неприродними для представників аквакультури, різноманітні забруднювачі — антибіотики, пестициди та відходи — можуть накопичуватися у воді, роблячи її токсичної для риб і всієї екосистеми. Кліткові системи також створюють ідеальні умови для розповсюдження хвороб і паразитів, завдаючи шкоди морським мешканцям.
Зазвичай ми визначаємо власне ставлення до тварини базуючись на рівні її інтелекту та можливості відчувати біль. Попри те, що багато людей не вважають рибу та морські продукти за живих істот, сприймаючи їх лише як джерела білка, вчені доводять протилежне. Виявляється, що риби насправді не поступаються своєю чутливістю хребетним тваринам. Щобільше, вони можуть розпізнавати один одного, мають навички кооперації, а також розвинуту ментальну складність (наприклад, можуть знаходитись у стані депресії чи страху). Деякі риби зацікавлені в людській увазі, і навіть полюбляють, коли їх чухають по животику.
Вживання морських мешканців у їжу має негативні наслідки на стан екології, сприяючи забрудненню океанів і водних шляхів. Це лише декілька причин, чому рибу та морепродукти варто додати до нашого "морального кола" та надати їм захист, на який вони заслуговують.
Авторка статті: Валерія Лукьянова, представниця кампанії UA Plant Based
