Україна запропонує внести бортництво Полісся до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО
Заступниця міністра культури та інформаційної політики Світлана Фоменко заявила, що Україна намагатиметься, щоб "Бортництво Полісся" було представлене у репрезентативному списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО
Про це вона заявила під час пресконференції за підсумками реалізації проєкту "Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі", передає Укрінформ.
Бортництво Полісся планують внести до елементів нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.
"Якщо говорити про Перелік елементів нематеріальної спадщини ЮНЕСКО, якраз у цьому році розглядатиметься транскордонна номінація, яка була подана Білоруссю і Польщею. На багатьох політичних майданчиках ми неодноразово порушували питання, що якось дивно виглядає це досьє без участі України, без участі українського Полісся. Навіть за мапуванням можна побачити, що ця традиція є з тієї сторони – а тут якась біла пляма, лакуна, ніби її ніколи не існувало. Це я про політичний вплив на збереження нематеріальної культурної спадщини", – зауважила Фоменко.
За її словами, Мінкульт надасть підтримку щодо формування досьє для того, щоб приєднатися до цієї транскордонної номінації і щоб Україна стала повноцінними учасниками цього процесу.
Так, Фоменко наголосила, що команда Національного проєкту "Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі", який проводився впродовж чотирьох з половиною місяців у трьох областях: Київській, Житомирській та Рівненській, здійснила масштабну, різнобічну роботу.
"Мені дуже сподобались багатосекторність і багаторівневість проєкту… Це дуже кропітка польова робота, це носії, традиції, документація, архівні пошуки. Важливо, щоб цей проєкт мав освітню, просвітницьку функцію, яку ми й побачили через конкурси, через віртуальну реальність, через залучення молоді для того, щоб ця традиція розвивалась. У нас задача, як у міністерства, у держави, – не просто зафіксувати традиції і промисли, які ми зберігаємо, які ми мали протягом тисячі чи ста років, нам важливо, щоб ці промисли і традиції передавалися наступним поколінням, далі зберігалися, щоб ми відчували свою ідентичність, ними пишалися", – додала вона.
