Що не так з Виборчим кодексом України: Кошель перерахував основні проблеми
Найближчими днями Верховна Рада може ухвалити редакцію Виборчого кодексу із зауваженнями президента, але виникла проблема: чому проект Кодексу може стати імітацією виборчої реформи.
Про це розповів голова Комітету виборців України Олексій Кошель.
Цей документ не просто регулює правила проведення виборів.Він матиме вирішальний вплив на питання зміни політичних еліт, ролі політичних партій у суспільстві, якості роботи місцевої та центральної влади. Однак, як і раніше, Кодекс став заручником політичних гасел, пошуку політичних вигод і банального нерозуміння суті виборчої реформи.
Що не так із Кодексом?
Виборчий кодекс, прийнятий 11 липня парламентом минулого скликання, містив низку суперечливих норм, не врегульовував багатьох проблемних питань і реально потребував суттєвих змін. Однак, після доопрацювання ми знову отримали «сирий» документ, який не вирішує багатьох ключових проблем. Без цього виборча реформа не може бути повноцінною, а система із відкритими списками реально не запрацює.
Серед ключових питань:
1. Кодекс не вирішує зменшення впливу політичної реклами і коштів на вибори.
Під час парламентських виборів-2019 партії витратили 78% коштів виборчих фондів на рекламу в ЗМІ. Тому вирішення проблеми "рекламозалежності" партій на практиці означає і суттєве зменшення впливу великих коштів на вибори.
В умовах запровадження системи з відкритими списками, де виборчий округ (за кількома винятками) дорівнює межам однієї області питання коштів є особливо актуальним. До прикладу: лише на бордову кампанію в межах округу (100 бордів) за три місяці кандидату доведеться викласти близько 2 млн. грн. В рази більше – на ТБ та Інтернет. Іншими словами – виборча кампанія стартуватиме із кількох десятків мільйонів гривень. Тому якщо суттєво не порізати ці витратні статті – ми просто перекриємо шлях до участі у виборах старих і нових єврооптимістів, експертів, громадських діячів, журналістів тощо. За умов слабкості, а часто і повної відсутності регіональних партійних мереж без підтримки великих «фінансових мішків» вони будуть просто неконкурентними.
2. Питання прозорості виборчих фондів.
Як і стара редакція Кодексу, доопрацьований документ передбачає лише два фінансових звіти: проміжний (за 5 днів до виборів) і остаточний (після дня голосування). Іншими словами, фактично лише після виборів ми дізнаємося про схеми легалізації виборчих коштів і про героїв-пенсіонерів, які «жертвували» улюбленим політикам суми, що дорівнюють їх кількарічним пенсіям.
Вирішення цієї проблеми можливе, зокрема, через запровадження механізмів звітності про надходження та видатки в межах виборчих фондів у форматі онлайн у щоденному режимі. Така практика має місце в багатьох демократичних країнах і підтвердила свою високу результативність.
3. Визначаючись із формою бюлетенів, автори правок обрали одну із найбільш невдалих. Як результат – існує ймовірність появи великого відсотка бюлетенів, заповнених виборцями із помилками. Сама форма бюлетеню стимулюватиме їх голосувати в цілому за партію, не віддаючи пріоритет окремим кандидатам у списках. За своєю суттю такі нововведення частково повертають виборчі списки у закритий формат.
4. Наявність норм, що суперечать не лише стандартам демократичних виборів, але і здоровому глузду. Зокрема, пропоновані норми надавали можливість ЦВК відмовляти кандидатам у реєстрації в разі надходження «обґрунтованого звернення СБУ» щодо дій кандидатів, спрямованих на порушення основ національної безпеки, миру, безпеки людства тощо. Наголошую, не на підставі рішення суду (!), а просто за зверненням СБУ. Після гострої критики цієї норми 4 грудня профільний комітет відмовився від неї, однак, не виключено, що такі положення можуть спробувати проштовхнути у сесійній залі.
5. Загублені виборці. Під час першого та другого туру останніх президентських виборів на закордонному окрузі голосувало менше 60 тисяч виборців. При цьому, за оцінкою представників КМУ за кордоном проживають від 3 до 8 (сезонний фактор) мільйонів громадян України. Різниця вражаюча. За найбільш оптимістичними оцінками участь у голосуванні не можуть прийняти щонайменше 2,5 млн. громадян.
Причина цього – недостатня кількість дільниць у закордонному окрузі. До прикладу – у Польщі було відкрито лише 4 дільниці на 900 тис. офіційно працевлаштованих українців. Тому для більшості трудових мігрантів участь у виборах пов'язана із значними видатками. І якщо у Польщі чи Німеччині українському виборцеві потрібно добиратися до дільниці за кількасот кілометрів, то в Австралії чи США ця відстань може вимірюватися тисячами.
Існує два шляхи вирішення проблеми: відкривати додаткові виборчі дільниці, що супроводжується значними видатками або запроваджувати спрощені механізми голосування (до прикладу – поштою). Втім автори і старого і нового проектів Кодексу вибрали найпростіший шлях – не бачити проблему.
Зазначені проблеми – лише частина необхідних змін, які дадуть можливість реально «запрацювати» відкритим спискам і вирішити хронічні хвороби в процесі виборів. Окрім цього, варто розглянути питання пониження виборчого бар'єру, зробити перші кроки до професійного формування виборчих комісій (як мінімум – обов'язкова сертифікація голови і секретаря), повністю закрити питання голосувань людей з обмеженими можливостями.
Зараз головне – не запускати розгляд Кодексу у «сліпому форматі», що вже стало нормою для парламенту IX скликання. Низку помилок і недопрацювань можна усунути і на рівні профільного Комітету і під час розгляду в сесійній залі. Вже пізніше – вносити зміни до прийнятого Кодексу і врегулювати найбільш проблемні питання.
Нагадаємо, що Рада перенесла розгляд змін до Виборчого кодексу.
