У Канаді кажуть, що Україна кардинально змінилась і Зеленський – доказ цього

Обрання Володимира Зеленського президентом закладає підґрунтя для того, щоб остаточно визначити національну ідею України.

Про це заявив канадський економіст українського походження, професор Карлтонського університету Олег Гаврилишин.

Він виділив три аспекти виборів-2019, які вказують на появу демократичного мультикультуралізму – суспільства, що поважає та приймає різноманітність – як національної ідеї.

«По-перше, Україна обрала президента, який є представником крихітної єврейської меншості (складає десь 360-400 тисяч від населення у понад 40 мільйонів), і зробила це з величезним відривом. Єврейська ідентичність Зеленського не була тим, на що звертали багато уваги під час кампанії. Перемога єврейського президента виглядає як важливий історичний момент, враховуючи конфліктну історію між етнічними українцями та єврейським населенням у минулому. Приголомшлива перемога Зеленського анулює зусилля кремлівської пропаганди зобразити українців як неонацистів та антисемітів», – пояснює професор.
Він підкреслив, що сила перемоги Зеленського охопила Україну зі заходу до сходу.

«По-друге, сила перемоги Зеленського охопила Україну зі заходу до сходу: новий президент отримав більшість у 26 з 27 областей. І навіть у тих районах Львівської області, де отримав більшість Порошенко, Зеленський мав суттєві 25-45% голосів при загальному результаті по області в 37%. Відтак його перемога була впевненою не лише на Сході, де проживають порівняно більше етнічних росіян, більш поширена російська мова, й історично орієнтуються радше на Росію, але й на Заході, де живуть більше українців та україномовних, а історичні зв'язки направлені на Європу. Широта і глибина перемоги Зеленського ставить під сумнів часто згадуваний розрив між Сходом і Заходом країни», – каже експерт.

Третім викривальним аспектом Гаврилишин називає прозорість виборів.

«Місії зовнішніх спостерігачів підтвердили, що брудні махінації, поширені на пострадянському просторі, загалом не спостерігались, а зусилля тодішніх чи грошовитих опонентів на те, щоб скоригувати роботу медіа чи вплинути на голосування та процедуру підрахування були мінімальними. (Одним великим винятком могло би стати прихильне висвітлення телеканалом 1+1 особи Зеленського напередодні та протягом кампанії.) Більше того, це був третій раунд відносно прозорих виборів із часів шахрайства в 2004-му, що породило Помаранчеву революцію. Якщо низки таких виборів і ознак у вигляді двох народних революцій для Freedom House не досить для того, щоб підвищити місце України у їх рейтингу та перенести її до категорії вільних країн, то серйозним аналітикам варто попросити про хороше пояснення цьому», – пояснює він.