Як зберегти психічне здоров’я в місті: поради від Супрун

Виконувачка обов'язків міністра охорони здоров'я Уляна Супрун розповіла українцям, як зберегти психічне здоров'я в місті.

"Місто дуже сильно впливає на психічний стан людини. Воно може як погіршувати його, посилюючи тривожність, відчуття самотності і безпорадності, так і сприяти психічному здоров'ю. Для цього місто повинно сприяти взаємодії та діяльності людей, бути безбар'єрним і зеленим", –  написала Супрун у Facebook.

Почнемо із взаємодії з іншими людьми та можливості бути активними – громадських просторів. Ми істоти соціальні, і наш мозок сприймає соціальну ізоляцію як фізичний біль. Неможливість бути з іншими чи небезпека, як-то ризик бути збитим машиною, – це потужне джерело стресу.

Люди, що живуть в містах чи районах, які не дають можливості розвивати сусідську спільноту, де ніхто нікого не знає, або в сучасних "гетто", мають більші шанси розвинути психічну хворобу.

Натомість громадські простори, що дають змогу спілкуватися, знайомитися, почуватися в безпеці, займатися спортом чи танцювати просто неба, сприяють психічному здоров'ю містян. Дуже добре, коли місцева влада облаштовує пішохідні зони, ярмарки, парки і майданчики.

Ми також можемо і самі брати відповідальність та облаштовувати простір довкола себе і заради себе. Ви навіть можете вийти в парк з колонкою та друзями і влаштувати танці. Така активність – це дія, соціальна взаємодія та профілактика нейродегенервативних хвороб.

Інша засада психічного здоров'я – це інклюзивність міста, його безбар'єрність. Передусім вона пов'язана з можливістю взаємодіяти.

Як на візочку чи з дитиною у візочку потрапити в тролейбус, спуститися в метро і зробити пересадку? Ніяк. Внаслідок бар'єрності наших міст багато людей стають ізольованими або мусять відчайдушно долати перешкоди щодня.

Кожен із нас може рано чи пізно безпорадно дивитися на сходи. Тому слід робити дві речі:

За можливістю, відходити від антисоціальних підземних переходів та сходів і облаштовувати наземні переходи, пандуси та зручний громадський транспорт. Там, де світлофори вже є, варто облаштовувати наземні переходи.

Допомагати один одному. Якщо ви бачите, що людині важко спускатися чи підійматися сходами, чи відчинити двері і проїхати візочком, допоможіть. Часто ми соромимося просити перехожих про допомогу. А якщо вам потрібна — звертайтеся до оточуючих. Виграють від цього всі. Коли ми допомагаємо іншим, то самі при цьому почуваємося щасливими.

І третя опора нашого психічного здоров'я в місті – це дерева та будь-яка рослинність.

Дослідження показали, що навіть 20 хвилин перебування серед дерев та зелених насаджень знижують рівень кортизолу, тобто допомагають долати стресовий стан.

Спостереження за птахами британські лікарі прописують як заспокійливий засіб.
Що більше парків та скверів в межах пішохідної досяжності, то менші шанси захворіти на психічну хворобу.

Зелені насадження в усьому світі – це ознака елітності району та запорука кращого здоров'я мешканців.

Варто дбати про ті дерева, що уже є: не рубати, не кронувати їх "під сірник", не знищувати вихлопними газами заторів. Якщо дерево загинуло, на цьому місці варто посадити нове, а не припаркувати авто. Кожен з нас може озеленити власний балкон чи посадити дерево або кущ в громадському просторі.