Україна зникає з шахівниці, – Портніков

У заяві, яку новий заступник керівника адміністрації президента України Вадим Пристайко зробив після зустрічі з главою держави, є один тривожний і дуже важливий момент. Пристайко повідомив, що українська сторона "хоче дізнатися про результати телефонної розмови Володимира Путіна, Еммануеля Макрона і Ангели Меркель"

У недавньому минулому про яке таке бажання української сторони і мови не було. Зміст телефонних розмов, які проводили з президентом Росії президент Франції і федеральний канцлер Німеччини, обговорювався ними з президентом України ще до того, як такі розмови взагалі проходили. А вже необхідності робити спеціальні зусилля – та ще й на публічному рівні – для того, щоб дізнатися зміст такої розмови і зовсім не було. Меркель і Макрон – а до цього Меркель і Олланд – після свого спілкування з президентом Росії, як правило, зв'язувалися з президентом України. Або він зв'язувався з ними. І зміна президента Франції ніяк не вплинула на роботу в цьому форматі. Само собою вважалося, що якщо керівники Франції і Німеччини спілкуються з Путіним без президента України, так президент України повинен бути про це поінформований.

Зараз же ми бачимо, що ніяких контактів керівників країн-союзників з Володимиром Зеленським щодо їх переговорів немає. І заступнику керівника адміністрації президента доводиться розповідати про прагнення дізнатися зміст бесіди, хоча зрозуміло, що це – не його формат. Про зміст телефонних переговорів президентів говорять з президентами, а не з їхніми радниками.

Якщо це просто не дуже добре налагоджена комунікація, якщо у Володимира Зеленського просто немає реальних каналів зв'язку з керівниками країн Заходу – це ще півбіди. Зрештою, зусиллями того ж Пристайка такі контакти рано чи пізно будуть налагоджені. І навіть не так страшно, якщо небажання Меркель і Макрона інформувати Зеленського про свій намір розмовляти з Путіним пов'язано з елементарною недовірою до нового глави Української держави. У Зеленського ще є можливість завоювати цю довіру власними політичними діями і відмовою від найбільш одіозних «олігархічних» призначень в своїй адміністрації. 

Найгірше, якщо ця ситуація пов'язана з прагненням Заходу розмовляти про нас без нас і спільно продиктувати Україні умови, які могли б допомогти західним столицям відновити хороші стосунки з Росією. В цьому випадку телефонна розмова Меркель, Макрона і Путіна може бути лише прелюдією до остаточного зникнення України з шахівниці великої політики, а зустріч Трампа і Путіна в Осаці лише підтвердить це зникнення.

Звинувачувати в цьому Зеленського не доводиться – тим більше, що колишній шоумен лише освоюється в президентському кабінеті. Але можна буде стверджувати, що Захід скористався зміною влади в Україні, її транзитом і "втомою" більшості прихильників Зеленського від конфлікту з Москвою для того, щоб вирішити цей конфлікт на свій – і російський – розсуд. І без особливого інтересу до українського уявлення про те, як такий конфлікт має бути вирішений.

Коли вважатимуть за потрібне – нам повідомлять і, може бути, навіть зателефонують.