В Україні сьогодні вшановують пам'ять жертв політичних репресій
19 травня в Україні вшановують пам'ять жертв політичних репресій.
День пам'яті встановлено указом президента від 21 травня 2007 року та відзначається з метою належного вшанування пам'яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології.
Церемонія вшанування пам'яті жертв політичних репресій відбудеться на території Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили".
Як зазначив у неділю у своєму мікроблозі у Твіттері президент України Петро Порошенко, "українська земля покоїть прах невинних жертв у кожній області, у кожному районі, зберігає страшну правду та намагається залікувати пекучий біль свого народу".
У посольстві Польщі зазначили у свою чергу, що поляки "добре розуміють трагедію народу, який в результаті репресій втратив свою еліту".
"Спільне вшанування жертв у Бикивні, де поховані останки українців та поляків, символізує близькість нашої долі", – йдеться у повідомленні.
Великий терор — масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР у 1937–1938 рр. з ініціативи керівництва СРСР й особисто Йосипа Сталіна для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства. Наслідками комуністичного терору в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв'язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.
За період Великого терору на території УРСР, за оцінками істориків, було засуджено 198,918 осіб, з яких близько двох третин — до розстрілу. Решту було відправлено до в'язниць та таборів (інші заходи покарання охоплювали менше 1%, звільнено було тільки 0,3%).
Масові репресивні операції у 1937–1938 рр., за задумом Й. Сталіна, мали завершити двадцятилітню боротьбу з "соціально ворожими елементами", упокорити населення шляхом масового терору, утвердити авторитарний стиль керівництва та здійснити "кадрову революцію". Підставою для розгортання терору була теза Й. Сталіна про загострення класової боротьби в міру успіхів соціалістичного будівництва.
Часи Великого терору у масовій свідомості населення СРСР позначені тотальним страхом та недовірою. Нічні арешти сусідів, підозри колег на роботі, друзів, родичів, пошук шпигунів та шкідників, острах доносів та обов'язок публічно таврувати ворогів народу були повсякденними. Особа могла написати донос на колег, остерігаючись, що ті донесуть на неї першими. Це стало типовим засобом вирішення особистих конфліктів із керівництвом, викладачами, родичами тощо.
