fbpx
Сьогодні
16:33 28 Вер 2018

Відкриття палеонтологів: динозаврам була притаманна міжвидова кооперація

Стадо теризинозаврів та гадрозаврів у Північній Америці. Реконструкція Масато Хатторі

Палеонтологи США, Японії та Кореї опублікували результати дослідження скам'янілих слідів динозаврів Північної Америки. Дослідження свідчить про міжвидову співпрацю різних динозаврів у ході масових міграцій, які проходили через територію сучасного штата Аляска.

Міжнародна команда палеонтологів та вчених-геологів виявили на території Аляски так звану «магістраль динозаврів», повідомляє ScienceDaily. Уперше в північноамериканській палеонтологічній науці вченим вдалося розглянути міжвидову кооперацію таких давніх тварин як гадрозавр та теризинозавр після знайдення полос слідів цих давніх динозаврів у нижній Кантуельській формації в національному парку Деналі, що передбачає, що аспекти континентальної екосистеми Центральної Азії також були присутні в цій частині Північної Америки, Алясці під час пізнього крейдяного періоду, що спонукало міжвидову кооперацію між динозаврами.

Результати всебічних крос-дисциплінарних зусиль вчених були опубліковані у статті за темою «Незвичайна асоціація слідів гадрозавра та теризинозаврів у породах пізнього крейдяного періоду в Національному парку Деналі, штат Аляска».

Головний автор статті – Ентоні Р. Фіорілло, головний куратор та віце-президент з досліджень та колекцій в Музеї природи та науки Перо в Далласі. Співдоповідачі – доктори та аспіранти з США, Японії, Кореї. У 2012 році Фіорілло та його колега, вперше опублікували про знахідку в Національному парку Деналі слідів теризинозавра, незвичайного колись хижого динозавра, який, як вважається, адаптувався під кліматичні зміни та став травоїдним. У 2013-2014 роках вчені провели більш детальний аналіз цього району, знайшли ще кілька полос слідів теризинозаврів. Окрім того, Фіорільо та його команду дуже здивувала знахідка слідів десятків гадрозаврів, так званих «качконосих» динозаврів, у тій же місцевості.

Ентоні Фіорілло так пояснив цікавість знахідки: «Гадрозаври дуже поширені і знаходяться палеонтологами по всьому національному парку Деналі, але раніше ми ніколи не знаходили їх поряд з теризинозаврами. У Монголії, де були знайдені найвідоміші теризинозаври, хоча не було виявлено ніяких асоційованих слідів, все ж знаходили залишки скелетів гадрозаврів та теризинозаврів на одному квадратів розкопок, але ж це надзвичайно незвичайна знахідка для Аляски, і це викликало в мене інтерес. У ході нашого дослідження ми встановили, що ця композиційна зв'язка теризинозаврів з гадрозаврами на даний момент є єдиною у своєму роді в Північній Америці».

Гадрозаври дуже поширені в Америці, у тому числі в Алясці. Саме гадрозавр став першою дино-знахідкою на території регіону: у 1994 році залишки «качкодзьобого» динозавра було виявлено в ході розкопок геологічної формації середьнотуронського ярусу льодовика Матануска, які проводилися задля створення кар'єру ресурсів для дорожнього матеріалу поблизу Шосе Ґленн, приблизно в 150 милях на північний схід від Анкоріджа. Цей представник виду отримав назву «Гадрозавр гір Талкітни», ставши першим дослідженим скелетом індивідуального динозавра на території Аляски. Пізніше було виявлено, що залишки належали не новому видові чи родові, а молодій особі гадрозавра, але саме ця знахідка стала початком дослідження до того моменту невідомого джерела добре сбережених скам'янілих залищків динозаврів на території Північної Америки. На території Аляски знаходили й унікальні підвиди. У вересні 2015 року дослідники оголосили про відкриття нового роду гадрозавра: «Ugrunaaluk kuukpikensis» («прадавня худоба, що пасеться» на аляскинсько-інуїтській мові інупіак). Як не дивно, ця травоїдна тварина проживала на північних околицях сучасного штату Аляска протягом пізнього крейдяного періоду, приблизно 70 мільйонів років тому, що означало, що цей гадрозавр навчився виживати у відносно холодних умовах (близько 4°C протягом дня, що для більшості гадрозаврів було б справді нестерпно холодною температурою). Угрунаалук був не єдиним унікальним гадрозавром, залишки якого знайшли в Алясці: дослідники також розглядали залишки динозаврів подібних до канадського едмонтозавра. Це означає, що едмонтозавр мав значно ширший географічний ареал проживання, ніж вважалося раніше, міг витримувати низькі температури Аляски пізнього крейдового періоду, та був можливою частиною міграцією гадрозаврів та теризинозаврів до Азії. Власне, багато тварин з морського узбережжя Аляски мігрували з території сучасної Канади, серед них і хижаки родини тиранозаврові, такі як альбертозавр та горгозавр. Виявлення дюжин альбертозаврів на одному місці свідчить про унікальну для тиранозавровів поведінку у формі зграй, дозволяє вивчати онтогенез та біологію популяцій, що раніше було неможливо з менш відомими динозаврами.

 

Зграя албертозаврів, реконструкція 2007 року. Джерело: commons.wikimedia.org

Зграя албертозаврів, реконструкція 2007 року. Джерело: commons.wikimedia.org

Але саме травоїдні теризинозаври є рідкісими та одними з найцікавіших незвичайних прадавніх тварин. У цих дивних динозаврів були довгі вузькі шиї, маленькі зуби, дрібний дзьоб для поїдання рослин і великі торси, супроводжувані великими задніми ногами та довгими передніми лапами з «руками-ножицями».

Хоча сліди теризинозаврів знаходили як в Азії, так і в Північній Америці, найкращі і найрізноманітніші скам'янілі залишки знаходили саме у Монголії, в тому числі залишки часів масового вимирання, і, як постулював Фіорільо, в цьому є закономірність. Як пропонують вчені, Аляска крейдового періоду була «магістраллю» для фауни між заходом Північної Америки та Азією – двома континентами, які на останніх етапах крейдяного періоду мали дуже подібну фауну та флору.

«Це дослідження допомагає розкрити ідею того, що Аляска була воротами для динозаврів, які мігрували з Північної Америки до Азії», – пояснює доктор Кобаяші з Японії. Щоб підтримати цю теорію, міжнародна команда вчених США, Японії та Південної Кореї працювала над тим, щоб досконально визначити, чи належали сліди на тих чи інших шляхах теризинозаврам, та вивчити будь-які унікальні аспекти екосистеми доісторичної Аляски того часу. Учасники експедиції (серед них седиментолог, геолог, палеоботаніст, палеоеколог і ряд палеонтологів, в тому числі фахівець з теризинозаврів) визначили, що територія заповіднику Деналі була вологим, болотним середовищем, і той факт що одна з місцевих копалин, зокрема, виглядала як скам'яніла водяна лілія, підтримував теорію про те, що динозаври намагалися триматися природних ставків і болотної місцевості у ході міграції. Скоріш за все, теризинозаврам і гадроразаврам просто подобаються такі вологі місцевості.

Доктор Фіорілло вважає, що це відкриття в Алясці допоможе зв'язати сліди міграції цих тварин з екологічними та, можливо, поведінковими особливостями теризинозаврів Центральної Азії. «Це відкриття дає ще більше доказів того, що Аляска була, мабуть, супермагістраллю для динозаврів між Азією та західною Північною Америкою 65-70 мільйонів років тому», – додав вчений.

Теризинозавр. 3D реконструкція з відеоігри The Isle. Джерело: isle.wikia.com

Теризинозавр. 3D реконструкція з відеоігри The Isle. Джерело: isle.wikia.com

З огляду на її позицію між Північною Америкою та Євразією, територія Аляски мала складну геологічну історію. Протягом більшої частини палеозойської та мезозойської ери значні територіальні масиви сучасного штату знаходилися під водою, а клімат був дещо теплішим і більш вологим, ніж сьогодні, що зробило Аляску ідеальною місцевістю для проживання та міграцій як його динозаврів, так і морських рептилій; ця тенденція потепління змінилася під час наступної кайнозойської ери, коли Аляска стала домом для великої популяції товстошкірих, покритих шерстю ссавців «мегафауни»: мамонтів, великих бізонів, карибу.

Міграція тварин відбувалася через т.зв. «Берінгію» – сухопутний міст, який, як вважають геологи, з'єднував сучасну Аляску і Східний Сибір в різні часи існування нашої планети. Дослідники антропології і преісторії вважають, що маленька людська популяція, яка пережила останній льодовиковий період в Берінгії була ізольована від популяцій в Азії, перед початком заселення Америки близько 16 500 років тому, коли американські льодовики розпочали танути, відкриваючи людям шлях  до міграції на південь. Виходячи з досліджень палеонтологів, міграція динозаврів з Америки до Азії була, на відміну від людської втечі від велетенських криг, більш «організованою», при чому різні види співпрацювали в період міграції, залишивши своїми лапами цілі «магістралі» слідів на території Аляски.

Нагадаємо, що нещодавно вчені-генетики та палеонтологи повідомляли про перші успіхи експериментів з відтворення зовнішності прадавніх динозаврів на основі маніпуляцій з генетичним кодом динозаврів сучасних – наприклад, звичайних курчат.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Завантажити ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: