Своя правда Азовського моря

Нарощування Росією військової присутності в Азовському морі створює колосальні проблеми української економіки. Штучно створені черги в Керченській протоці, перевірка судна тривалістю в кілька діб виливаються в додаткову плату за простій. А це понад 15 тисяч доларів в добу. При цьому РФ свою провину не визнає, заявляє, що перевірки стосуються всіх, в тому числі і російських суден. На всякого, хто офіційно заявляє про протиправні дії російських спецслужб в акваторії Азовського моря, тут же за допомогою ЗМІ РФ ллється відро бруду. Попутно ігноруються всілякі доводи і факти, а у відповідь дається, аж ніяк не конструктивна, критика.

Так, маріупольський волонтер і активіст Галина Однорог в своєму інтерв'ю Радіо Свобода заявила, що "російські кораблі ходять зовсім поруч, готові в будь-який час напасти з моря. Кожна провокація може перерости у війну. Ми живемо на пороховій бочці". З цією думкою згодні багато військових експертів і аналітиків. Та тільки не російські. Їм ніби за статутом заборонено погоджуватися з чим-небудь українським. Ряд ЗМІ Росії у відповідь на слова Галини заявляють буквально наступне: "патріотка вважає, що Росія нібито тільки і чекає того, щоб напасти на Україну, зокрема, на порт Маріуполя, тому його мешканці знаходяться нібито на пороховій бочці. Варто відзначити, що Однорог – не перша, і не єдина, хто поширює подібні конспірологічні теорії". Слова активіста міста Маріуполя надано нового змісту, а її особистість виставлена ​​такою, якою довіряти не варто.

Слова і заяви перших осіб України перебувають ще під більш пильною увагою російської оглядачів або як їх тепер називають "оглядачі". Таким чином, під час перебування в Маріупольському порту в четвер, 9 серпня, Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов визначив з керівництвом Державної прикордонної служби комплекс завдань з технічного забезпечення і посилення морської складової в забезпеченні надійного захисту української південного кордону.

Він заявив, що "для адекватної протидії російській експансії необхідно посилення військово-морської присутності України в регіоні шляхом перебазування частини корабельно-катерного складу ВМС ЗСУ, розгортання додаткових постів спостереження за береговою лінією і акваторією моря, а також груп швидкого реагування на російські провокації в Азовському регіоні". Реакція російських акул пера на ці слова Секретаря РНБО не змусила себе чекати. Багато видань з посиланням на військового експерт Сергія Горбачова опублікували його слова: "Слова пана Турчинова – політична риторика. Його недовге перебування на посаді в.о. президента призвело до повної втрати керованості українськими збройними силами і перепідпорядкування ВМСУ Росії. Українським флотом зараз командує танкіст Воронченко, тому що вся його ударна міць в сухопутної компоненті, а кораблі не мають ні боєзапасу, ні підготовленого особового складу. Ракетний катер "Прилуки" стоїть без ракет і чекає, коли його утилізують". І знову авторитетну думку представлено у вигідному світлі для російської влади.

Варто зазначити, що нарощуванню військової присутності РФ в Азовському морі нічого не становить перешкод.

24 грудня 2003 року в Керчі президенти України і Росії Леонід Кучма і Володимир Путін підписали договір про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки, який передбачає спільне використання двома країнами Керченської протоки і визначає Азовське море як внутрішні води двох країн. І саме цей договір привів до того, що Росія зараз має можливість заблокувати вихід України в Азовське море.

Сергій Палков