Психологи з’ясували, чому ми не лягаємо спати, навіть коли хочемо

Для багатьох з нас відкладання походу у ліжко – дуже знайома проблема. Кілька років тому психологи навіть придумали назву для такої поведінки — прокрастинація у час сну.

Команда в Нідерландах, яка створила цей термін, стверджувала, що це наслідки недостатнього рівня самодисципліни. Ще одна група психологів нещодавно допустила, що хронотип – наше біологічне уподобання до сну в певний час доби – може бути кращим поясненням прокрастинації.

Щоб з'ясувати, наскільки важливу роль має наш природний годинник, Джана Кухнель, психолог Ульмського університету в Німеччині, та її колеги попросили 108 людей заповнити анкети, щоб визначити їх хронотипи та загальну силу самоконтролю. Протягом одного робочого тижня, люди щоранку повідомляли, чи не відкладали вони час сну минулої ночі. Виявилося, що сови лише трохи більше зловживали цим, ніж жайворонки. Ця різниця була занадто слабкою, щоб бути доказом того, що сови фактично прокрастинують більше інших. Та Кухнель помітила, що ті, хто полюбляють лягати пізно, відкладають сон дуже нестабільно і після кількох вечорів прокрастинації просто "вирубуються".

Отже, вчені дійшли висновку, що саморегуляція та хронотип, ймовірно, беруть участь у небажанні йти у ліжко.

"Ми не хотіли продемонструвати, що саморегуляція не відіграє певної ролі у відстроченні сну", – говорить Кухнель. – Але ми хотіли показати, що хронотип є фактором, який обов'язково слід враховувати".

Більше читай у "Дайджесті наук-поп новин: про затягування із сном, наш вигляд через мільйон років і подорожі на Марс".