Погляд з Донбасу: як живуть люди в окупованій Горлівці та вільному Маріуполі

Минуло 4 роки, як Маріуполь живе спокійним мирним життям. Маріупольці перебували під управлінням терористів два місяці, але цього вистачило, щоб життя міста була поділена на «до» і «після».

У місті більше не чутно вибухи, постріли, не бігають озброєні бандформування терористів «ДНР», не їздить військова техніка, не горять будинки, люди не ховаються в підвалах. У місті дихається вільно, хто поспішає на роботу, хто гуляє в парку. У штатному режимі працюють держструктури. Цілодобово працюють і магазини, і розважальні заклади. Маріуполь дуже цінує мирний час.

Вже не потрібно чекати обстрілів, чекати, що прийдуть і відберуть все, що ти нажив за свої роки життя. Не потрібно ховатися в підвалах і бояться за своє життя і життя близьких. Городяни живуть звичним мирним життям. Місто розвивається. Природно, як у всіх містах України в Маріуполі проходить, і хвиля декомунізації. Місто прикрашене численною українською символікою, соціальною рекламою, майже на кожному будинку висить український прапор, а на банерах розтягнуті величезні написи: «Маріуполь – це Україна». Маріупольці будують плани, живуть звичайним мирним життям, намагаючись не згадувати про ті події.

Так само як свого часу Маріуполь, так і Горлівку торкнулася рука «руського міра», яка до цього часу руйнує людські життя. Сьогодні в Горлівці все ще панує війна. Зупинилися підприємства, паралізована залізниця і наполовину підірвані мости. Місто виживає як може.

Люди не можуть покинути, просто виїхати з рідних домівок. Чотири роки в ув'язненні «руського міру» живуть горлівчане. Людям доводиться мовчати, адже навіть найближчим ти не можеш розповісти те, що відчуваєш щодо «вільного життя».

Щоночі, чотири роки поспіль, люди здригаються від пострілів. У місті процвітає стукацтво. Не сподобалося тобі політика сусіда – наскаржився на нього місцевої «міліції» і все – людина на пару днів загриміла до підвалу. Люди за великим рахунком голодують, у них нестача грошей, адже немає роботи, пенсій і навіть соціальних виплат. Діти в підвалах роблять уроки, майже не ходять в школи, боячись чергового обстрілу. У місті, як і у всьому «ДНР» діє комендантська година, людям не дозволено виходити на вулиці, щоб не сталося.

Горлівка поступово руйнується. Терористи «ДНР» розбирають на запчастини всі будівлі, заводи, які тільки можна розібрати, вивезти і продати. Але розруха не тільки у вивезенні і дерибані місцевих підприємств. Руйнування зачіпає перш за все і житлове будівництве, які свого часу потрапили під обстріл і не були відновлені, і навіть ті, які не були обстріляні, але руйнуються, адже справи нікому немає до цього.

Люди хочуть втекти з міста, щоб не бачити його вмирання, щоб жити далі нормальним повноцінним життям, а не «свободою», яку подарував їм «руській мір».