Експерт: Річна програма співробітництва з НАТО – це наші зобов’язання перед собою
Річна національна програма співробітництва з НАТО – це односторонній документ. Таку думку у коментарі для "Рубрики" висловив Ігор ТОДОРОВ, політолог, директор Центру міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції, професор Ужгородського національного університету, доктор наук. Як повідомлялося, вчора Президент України Петро Порошенко затвердив Річну національну програму співробітництва України з НАТО на 2018 рік, підписавши відповідний указ.
"Змістовно Річна національна програма вже традиційно практично співпадає з Планом дій щодо членства. Але, на жаль, це поки що односторонній документ, тобто наші зобов'язання перед собою, а не перед Заходом. З іншого боку, такий формат, запроваджений ще у 2009 році, дає можливість, так би мовити, підтримувати певний рівень співробітництва з НАТО", – вважає експерт.
Мені кинулося в очі, що, як і в минулому році, програма називається дещо вітієвато – "Річна національна програма під егідою Комісії Україна-НАТО". Нагадаю, що перші національні програми 2009-2010 року спочатку звалися, як Річні національні програми підготовки до вступу до НАТО. І я вважаю, що саме така назва і політично правильна, і співпадає з тими заявами, які мали місце останній час. Бо принаймні для внутрішнього споживання і для наших партнерів ми маємо чітко показувати, що це не лише слова, а і конкретні наші дії, спрямовані на досягнення мети з повноправного членства в НАТО.
"Звісно, реальне досягнення цього залежить від багатьох чинників, передусім, від позиції країн членів-НАТО, але для того, щоб змінювати їхню позицію на краще, ми маємо доводити своє не лише декларативне бажання, а і спроможність стати членом НАТО. Тому я вважаю, що, з одного боку, концепт дуже правильний, з іншого боку, програма дуже довго лежала в Адміністрації Президента. Ще у лютому Кабмін її затвердив, а президент підписав лише вчора", – помітив він.
"З іншого боку, ми маємо такі приклади, коли за часів Януковича Річна національна програма на поточний рік підписувалася на початку липня. Тож відносно тих часів прогрес є, але все одно, на мій погляд, відповідна робота має проводитися таким чином, щоб наприкінці року програма на наступний вже була готова і її починали виконувати з січня, а не лише зараз, коли затверджені відповідні документи", – підсумував професор Ігор Тодоров.
